Unknown

Починається пристрасно очікувана Шептицьким війна. Посіяне ним і василіанами насіння націоналізму дає ба­гатий урожай, митрополит проводжає в бій українських «січових стрільців», закликаючи їх щедро проливати кров во славу центральних держав. За це і за багато тому по­дібного російські окупаційні власті посадовлять його під варту. Але граф не сумує: тепер до німба долучається та­кий потрібний йому терновий вінець, і, до того ж, вінець досить вигідного фасону.

Після Лютневої революції митрополит прощається з комфортабельною монастирською келією в Ярославлі і пря­мує до Петрограда, де стає центром уваги салонних левів і левиць. Призначивши уніатських екзархів для Росії й України, Шептицький повертається до Львова, на свя- тоюрську гору. Побудовану на його честь браму прикра­шає вигадливо сплетена тернова коропа.

На його превеликий жаль, відбувається переможна

Жовтнева революція, а трохи згодом центральні держави зазнають краху. В результаті кровопролитної боротьби Західна Україна стає складовою частиною Речі Посполи­тої Пілсудського.

Шептицький не переоцінює можливостей нововиник­лої Польщі. Він, як і його найсвятіший отець, приходить до висновку, що раніше або пізніше політика керівних кіл Англії, Франції й США дасть плоди і Берлін повер­неться до ролі усмирителя і завойовника слов’янського Сходу. Головне зараз — це готуватися до пришестя ново­го німецького месії, більш щасливого, ніж Вільгельм II.

І Шептицький готується. Фашистське підпілля УВО і ОУН, що перебуває під його патронатом, користується його особливою любов’ю, а верховоди його завжди знахо­дять притулок і піклування в митрополичому палаці. Коли надійдуть строки, він зробить огляд силам україн­ського націоналізму і в себе дома, і в Америці, серед емі­грантів. Почате Ватіканом в 1930 році антирадянське цькування застає Шептицького у всеозброєнні. З цією метою він мобілізує навіть церковні дзвони, провіщаючи їх дзвоном близький час хрестового походу.

Для координації сил і зусиль українського націона­лізму граф організує свою надпартію «Українська като­лицька спілка», орган якої, тижневик «Мета», говорить тоном великого інквізитора:

«Український націоналізм повинен підготуватися до боротьби з комунізмом усіма засобами, не виключаючи масового фізичного винищення, коли б навіть при цьому мали впасти жертвою мільйони людських існувань»