Unknown

Магнатський космополітизм дозволяє йому міркувати тверезо. Він не хоче повторювати помилок своїх предків, які вперто переоцінювали значення фізичної сили. Чого не могло зробити насильство, того доб’ється слово, окри­лене фанатичною вірою, єдине джерело якої б’є в долині ріки Тібр. Там, під стіною Колізею, почнеться шлях гра­фа до уявної величі.

Але перше ніж зробити вирішальний крок, граф про­водить пильну розвідку з результатом, який перевищує найсміливіші сподівання.

Урядові кола, так само як і Ватікан в особі папського нунція, виявляються гарячими прихильниками ідеї Шеп- тицького. Дізнається про честолюбні плани графа його святість. Дізнається і після тривалої бесіди віч-на-віч — благословляє.

Кістки було кинуто, граф залишається в Римі.

А в 1891 році Шептицький в скромній сутані священ­нослужителя повертається на землю прадідів своїх. Через вісім років голову отця Андрія прикрашає вже єпископ­ська митра, наступного року його преосвященство Андрій під калатання дзвонів розташовується на львівському митрополичому престолі. З формальною стороною спра­ви було, таким чипом, покінчено; тепер від нового мит­рополита чекали справ, які повинпі були зробити його абсолютним повелителем дум і душ підвідомчої йому пастви.

Вже перше враження було приголомшуючим. Пишно­та графської корони, що засіяла на горі св. Юра, осяюва- ла плебейські голови тодішніх представників українсько­го П’ємонту, пробуджуючи в них надію, бадьорість і — найголовніше — віру у власне значення і призначення.