Unknown

Звістка про повернення магната до національності предків розпалює уяву простачків, німб самопожертви сяє над головою митрополита. Багато чару його екселен- ції додає факт, що він є одним з найбільших поміщиків Галичини. Серед тих, хто вклонявся йому, не було ніко­го, хто б не зважив на цей факт; зумів з нього скориста­тись і сам митрополит. Делегації, що відвідують церков­ного достойника, розмальовують перед ним соковитими барвами картини галицького зубожіння, індивідуальні чо­лобитники скаржаться на свою власну долю. Для кожного з них знайдеться у Шептицького добре слово, підкріплене відповідною цитатою з Євангелія, і пастирське благосло­вення. Шкатулку граф відкриває часто, але розсудливо. Він охоче подає допомогу «талантам», ще охотніше — установам. Згодом він стає головним акціонером Іпотеч­ного банку і негласним його власником і співвласником багатьох підприємств, в першу чергу тих, які перетво­рюють гроші на політику. Він побудує лікарню і музей, в окремих випадках надасть фонди на купівлю церковних дзвонів, а фінансовані ним газети і журнали будуть спі­вати хвалу своєму благодійникові. Неначе удільного кня­зя з роду Естів, оточить його придворна плеяда літера­торів і художників, побожним шепотінням вимовляючих ім'я свого мецената.

Повітря пахне грозою, наближається світова війна. Душа митрополита сповнена тривожних надій, його зір блукає по карті Євразії. Думки графа перестрибують ву­зенький Збруч, пливуть по Уральському хребту, розправ­ляють крила над безмірними просторами Сибіру, відпо­чивають на березі Охотського моря. На хвилину його ува­гу приковує Київ, але тільки на одну хвилину. Київ гли­боко чужий йому, так само як і Москва, як і Тобольськ. Думає про нього, як про етап, неминучий етап на шляху до його, Шептицького, величі. Жителів цієї величезної те­риторії він знає погано і дотримується погляду, що при вмілій тактиці ці багатомільйонні маси стануть в його руках чудовим знаряддям, передусім знаряддям розчлену­вання Росії, без чого Шептицький не уявляє собі перемоги унії на Сході і здійснення своїх потаємних мрій про східне віце-папство.

Граф не любить залишатись у межах мріяння. З під­робленим австрійським паспортом у кишені, під скром­ною личиною комівояжера він неодноразово виїжджає до Росії і там стиха закладає підвалини свого майбутньо­го царства. Він призначає своїх уповноважених, які зго­дом стануть перед судом як німецькі шпигуни, він робить візити князям Оболенським, він засновує в Петербурзі першу уніатську каплицю.