Unknown

Розпад старої Польщі повів за собою ліквідацію унії на всій території, що увійшла до складу Російської імпе­рії. В розпорядженні святого престолу залишились тіль­ки південно-західні українські землі, що стали провін­цією ультракатолицької династії Габсбургів.

Для австрійських цісарів унія мала стати китайським муром, що відокремив би галицьких і закарпатських українців од їх придніпрянських братів, і плацдармом для передбачуваних східних походів. Цим пояснюється та зворушлива любов, якою Відень з першого дня окупації Львова оточує уніатську церкву та її служителів.

Та ось на світовій арені з’являється нова велика дер­жава: Німеччина. В міру зростання її сил зростають і її апетити. Очі юнкерів звертаються на багатий слов’ян- ський Схід. Дряхліюча з року на рік Австрія поступово стає сателітом Німецької імперії, а кмітливий папа Лев XIII передає меч католицизму в руки войовничих Гогенцоллернів. Унія знов набула свого сенсу.

На території Галичини спішно споруджується страте­гічний трамплін, йому стараються одночасно надати від­повідного політичного забарвлення. Уніатський клір стає предметом особистих турбот Ватікану, Відня й Берліна. Лев XIII звертає увагу на українську різновидність єзуї­тів — чернечий орден василіан, який свого часу зробив неоцінні послуги польським королям і магнатам. З допо­могою спеціально для цієї мети відряджених єзуїтів ор­ден швидко реорганізовано, перетворено на гнучку, го­стру зброю, скеровану своїм вістрям на Схід. Україн­ський націоналізм, що зароджується, набуває в особі василіан своїх фанатичних глашатаїв і проповідників.

Але вжиті заходи не задовольнили ні Рим, ні Відень, ні Берлін. Для повного зміцнення унії і перетворення її на кулак великої ударної сили потрібна була людина, розум, характер, енергія, соціальне становище якої дава­ли б гарантію, що під її керівництвом греко-католицька церква виконає своє завдання.

Таку людину було знайдено. Її діяльність заслуговує кількох рядків.

Паросток ополяченого у свій час поміщичого роду граф Андрій Шептицький почав свою кар’єру на кавале­рійському коні. В цьому стрункому офіцері є щось таке, що відразу привертає до нього увагу найближчого ото­чення імператора Франца Йосифа І, в тому числі і пап­ського нунція. Несамовите честолюбство розпирає груди молодого графа. Це пташеня з породи шулік Вишневецьких почуває, що йому під силу діла, про які говоритиме цілий світ.