Unknown

Кінець легко було передбачити: Иосифа Сліпого за­арештовано як іноземного агента, митрополичий палац підпадає оздоровчій дезинфекції, завершеній запрова­дженням домової книги.

За ініціативою нерозкладеної ще частини уніатського духівництва створюється у Львові «Ініціативний комітет», який задався метою ліквідувати унію, знищити кляту

спадщину рабства. На чолі комітету стає священик Гав- риїл Костельник.

Роботу комітету вінчає згадуваний уже собор, греко- католицька церква на Західній Україні упокоїлась.

Його святості важко примиритися з цим фактом, рим­ська курія не здає своїх позицій без бою, і вона дає це відчути. Кілька місяців но тому * протопресвітера Гавриї- ла Костельника при виході з церкви було наповал убито розривними кулями, випущеними рукою невідомого вбивці.

Так, папи вміють мститися, гадюки з «Петрової скелі» вміють жалити. Особливо тепер, в роки великих перемін, в роки походу людства на гідні його вершини.

Породжена в темряві середньовіччя, вигодувана люд­ською кров’ю, паразитуюча на ранах людства ватікан­ська кліка метушиться, перелякана й ошаліла, біля по­рога грядущої епохи і каламутить, коверзує, інтригує, плюється, кусає, сіє смерть і могильним смородом отруює грозове повітря наших днів. Дітище одвічної підлоти, за- пізніла відрижка похмурого минулого, кричущий анахро­нізм.

Сьогодні ватіканський анахронізм разом з Уолл-стрі- том на повний голос оголошує війну прогресивному люд­ству, що крокує вперед; ошалілі коні Апокаліпсиса по­винні витягти потопаючий в баговинні віз католицизму.

Але час випередив знахабнілих могильників людсько­го щастя, зміцнілі руки трудового народу під проводом СРСР зуміють осадити оскаженілих коней війни, і твань загибелі, твань забуття в недалекому майбутньому оста­точно засмокче уолл-стрітівське і ватіканське поріддя пекла.

Ті, що вийшли з тьми, у пітьму і кануть, бо коли сходить світило дня, тьмяніють світила ночі.

АПОСТОЛ ЗРАДИ

«Ми бачимо розіп’ятим на хресті все, чим ми воло­дієм».

Такими словами зустрів примас Угорщини кардинал Міндсенті аграрну реформу і закон про націоналізацію важкої промисловості Угорщини.

В грудні 1945 року, коли вже остаточно назріло пи­тання про проголошення Угорщини республікою, карди­нал звертається до уряду з листом, написаним в ультима­тивному тоні: