Unknown

«Проти», «проти», «проти» — ось лейтмотив всіх на­ступних пастирських листів. У квітні 1948 року польський єпископат на чолі з примасом звертається до молоді з антиурядовим закликом, в якому він насмілюється па- ввати робітничі партії «темними силами, що каламутять молоді душі». Трохи згодом цей же єпископат з таким самим бойовим азартом протестує проти... скликання Об’єднавчого з’їзду польської демократичної молоді. В но­ворічному посланні вони протестують проти народної Польщі і просять бога «явити милосердя» польському на­родові...

Одначе заклики до бога і до війни не допомогли, все- перемагаюче життя переможно прямувало вперед. На до­даток, хльонди і сапєги зазнали жорстокого удару, причо­му удару звідти, звідки вони його найменше чекали... Напровесні минулого року польська преса опублікувала згадуваний уже тут антипольський лист Пія XII до ні­мецьких єпископів...

Першої хвилини хльонди розгубилися й оголосили пап­ського листа чимось на зразок фальсифікату. Коли ж да­лі заперечувати його справедливість було неможливо, вони наклали на листа заборону, дорівнявши читання його до смертного гріха...

Ці нашвидку вжиті заходи поставили католицьких владик у винятково смішне становище. А між тим поль­ська громадськість не приховувала свого обурення ви­хваткою його святості; засудила претензії Ватікану також ультрамонтанська колись «Спілка горішньосілезьких повстанців». В свідомості і почуттях віруючих назрівала серйозна криза, незграбні виверти польських представни­ків римської курії тільки поглиблювали її. Навіть найре- лігійніші поляки починали розуміти, що інтереси цієї курії докорінно розходяться з інтересами польського на­роду.

Нерішучість польських владик не могла довго тривати, якийсь вихід треба було знайти. Треба було передусім реабілітувати верховного первопастиря, реабілітувати за всяку ціну. Як і слід було чекати, за цю справу взявся особисто Хльонд. В його щотижневому органі «Тигоднік варшавські» з’явилася стаття, в якій лист папи пояснює­ться його «недостатньою поінформованістю в цих питан­нях», а вину за це автор великодушно покладає на... польський уряд, який не уклав досі конкордату з святим престолом!

В липні минулого року кардинал Сапєга виїжджає до Рима. У приймальній найблаженнішого чекає його Ми- колайчук. їх було демонстративно прийнято удвох. Це вже не маневр, це засіб натиску. Це символічне оголошен­ня народній Польщі священної війни.