Вигнання в рай (СИ)

- Дуже хочу, - з╕знався Серг╕й ╕, жартуючи додав: - то, може, й урок наш в╕дкладемо, а в╕дразу до кул╕ша?

- Та н╕, на жаль кул╕ш ще не готовий, - посм╕хнувся у в╕дпов╕дь Олег. - Та й заслужити ж ╕ще кул╕ш треба, - теж пожартував в╕н, - так що попрацюй, друже, попрацюй.

- Що ж, то й попрацю╓мо, - потираючи руки погодився Серг╕й, - попрацю╓мо.

Роль викладача Серг╕╓в╕ дуже сподобалась. З самого початку уроку, коли в╕н т╕льки почав сво╖ перш╕ викладацьк╕ спроби, Серг╕╓в╕ на допомогу приходили й Оксана з ╤риною й Олег ╕з Славком, але це тривало зовс╕м недовго, ╕ вже за дек╕лька хвилин Серг╕й знайшов повне порозум╕ння з╕ сво╖ми новими учнями, хоча, можливо, що порозум╕ння вдалося в╕днайти так швидко завдяки тому, що учнями Серг╕я все ж були т╕ ж сам╕ хлопц╕ й д╕вчата, як╕ щойно т╕льки спостер╕гали за його по╓динком з Миколою. Та що б там не було, а порозум╕ння учителя з учнями було налагоджено, а пот╕м ще й розвинуто п╕д час сп╕льного об╕ду за величезним столом, що стояв прямо посеред двору п╕д брезентовим нав╕сом, веселе лопот╕ння якого в╕д в╕тру зливалося з веселим гамором за столом, коли, об╕даючи, вс╕ перекидалися доброзичливими дотепами. Козацький кул╕ш був просто таки смачнючий - Серг╕й просив добавки дв╕ч╕!

П╕сля об╕ду козачата почали прибирати з╕ столу, мити посуд, наводити лад у сво╖й С╕ч╕, а гурт ╖х наставник╕в з╕брався, щоб провести вже Серг╕я з Оксаною. З╕бралися вс╕, окр╕м звичайно Миколи, ворожа налаштован╕сть якого була для Серг╕я наст╕льки ж очевидною, наск╕льки не зрозум╕лою.

- Дебют художника в рол╕ викладача в╕дбувся усп╕шно, - констатував, останн╕м потискуючи руку Серг╕я, Олег. - До зустр╕ч╕. Переда╓мо тебе в руки Оксани для подальшого, як вона сказала, ознайомлення з нашим видатним селом.

- Так, збираюсь зараз познайомити гостя з ╕стор╕╓ нашого р╕дного Веселого, - пов╕домила сво╖х друз╕в Оксана. - Слава Богу ╕стор╕я нашого села надзвичайно багата, так що розпов╕сти ╓ про що.

- Це правда, - погодився з нею Олег, - ╕ Оксана зна╓ цю ╕стор╕ю просто таки досконально, мушу визнати це, як профес╕йний ╕сторик. ╤стор╕я села Веселого дуже, дуже багата. Ознаки людського життя, як╕ тут можна знайти, сягають кам"яного в╕ку... До реч╕, - похопився в╕н, - ми тут ще займа╓мось археолог╕чними досл╕дженнями разом з нашими учнями. З╕брали, до реч╕, дуже багату колекц╕ю експонат╕в трип╕льсько╖ культури, ск╕фського пер╕оду, а що вже стосовно Ки╖всько╖ Рус╕, - багатозначно розв╕в в╕н руками, - то тут просто скарб на скарбов╕ - все це, до реч╕, можна побачити в нашому м╕сцевому музе╖. Та не буду, так би мовити, в╕дбирати хл╕б в Оксани, вона тоб╕ все розпов╕сть ╕ покаже краще за мене. Можу лише ще сказати, якщо вже зайшла мова про Ки╖вську Русь, що я, наприклад, н╕коли в сво╖й викладацьк╕й практиц╕ не послуговуюсь отим заяложеним, незрозум╕лим ╕ нелог╕чним словосполученням "Давньоруська держава". Адже ж "Давньоруська" держава Ки╖вська Русь означа╓, що ╓ "Новоруська" Ки╖вська Русь, а яка ж це "Новоруська" Ки╖вська Русь? Та це ж - Укра╖на? Так - це Укра╖на! Отже, держава, яка колись називалась Ки╖вською Руссю, тепер назива╓ться Укра╖ною, а тому Ки╖вська Русь - це Давньоукра╖нська держава, ╕ все, ╕ н╕яких непорозум╕нь. Давньоукра╖нська держава Ки╖вська Русь - ╕ все зрозум╕ло, все лог╕чно, все на сво╖х м╕сцях. Давньою могла б бути, наприклад, Русь Аскольда й Д╕ра по в╕дношенню до Рус╕ Володимира Мономаха, але в╕д Аскольда до Мономаха й дал╕ - це одна ╓дина Ки╖вська Русь, яка тепер назива╓ться Укра╖ною, ╕стор╕я Ки╖всько╖ Рус╕ - це давн╕й пер╕од ╕стор╕╖ одн╕╓╖ ╓дино╖ держави, ╕ держава ця - Укра╖на, ╕ народ ц╕╓╖ держави - укра╖нц╕, яких колись ще називали русами, русичами, русинами... Але я вибачаюсь, - раптом перервав в╕н сво╖ ╕сторичн╕ досл╕ди, - не буду забирати час в Оксани, бо до вечора вже залишилось не так ╕ багато часу, хоча нин╕шн╕ дн╕ й довг╕, а розпов╕сти Оксан╕ треба для тебе багато, ╕ давньоукра╖нський або ж ки╓воруський пер╕од багатющо╖ ╕стор╕╖ села Веселого якнайпереконлив╕ше доводить ╕стинн╕сть мо╖х попередн╕х розм╕рковувань. Отже, вперед, - махнув Олег рукою.

- Дякую вс╕м вам за прекрасний день, прекрасн╕ в╕дчуття, за можлив╕сть в╕дчути себе викладачем, - звернувся Серг╕й до вс╕х, - маю над╕ю ще не раз побувати тут, в С╕ч╕. А поки що на все добре, - попрощався в╕н з друзями.

- Почекай хвилиночку на мене, - звернулась Оксана до Серг╕я, - я забула сказати дещо ╤рин╕, - ╕ вона в╕д╕йшла на мить до сво╓╖ подруги, взявши ╖╖ п╕д руку.

- Я теж хот╕в би в╕двол╕кти тебе на хвилинку, щоб сказати тоб╕ дек╕лька сл╕в, - почув Серг╕й раптом над самим сво╖м вухом баритон Миколи, який наче з-п╕д земл╕ вир╕с поряд, коли вс╕ в╕д╕йшли в╕д Серг╕я, ╕ вони з Миколою залишились таким чином наодинц╕. - Всього дек╕лька сл╕в, - повторив в╕н ╕ поклав на Серг╕╓ве плече свою могутню руку, - якщо ти не проти.

- Будь ласка, - не став в╕дмовлятися Серг╕й.