Вигнання в рай (СИ)

Серг╕й вже думав запропонувати Микол╕ мирову - побавились трохи, та й досить - але Микола, пов╕льно п╕д╕ймаючись, досить неспод╕вано спробував нанести удар в голову, так що Серг╕╓в╕ довелось докласти зусиль, щоб уникнути цього дуже небезпечного удару, який, досягни в╕н мети, був би, мабуть переможним. Серг╕й зрозум╕в, що Микола зовс╕м не жарту╓ й ставиться до цього двобою серйозно, може нав╕ть занадто серйозно, нав╕ть, як здалося Серг╕╓в╕, Микола атакував його з якоюсь незрозум╕лою для Серг╕я агресивн╕стю й завзяттям.

А п╕сля одного з удар╕в ногою в груди , який Микола намагався провести з розвороту ╕ якого Серг╕й ледь-ледь уникнув, ╕ якби цей удар був усп╕шним, то плакали б ребра супротивника, Серг╕й вир╕шив все ж припинити наскоки свого занадто роз"яр╕лого супротивника ╕, захопивши цю його, праву, ногу п╕д кол╕но сво╖ л╕вим л╕ктьовим згином, Серг╕й зробив крок назустр╕ч супернику л╕вою ж ногою, а правою, зан╕сши ╖╖ за тулуб Миколи, ззаду п╕дбив його опорну л╕ву ногу, п╕сля чого Микола безв╕льно гепнувся на спину, хоча й майстерно замортизувавши сво╓ пад╕ння ударом обох рук об землю. Серг╕й же, не втрачаючи часу, аби не дати супернику отямитися, перейшов в╕дразу ж до больового прийому, майстерно затиснувши Миколину ногу в м╕цн╕ лещата. Затискуючи ногу все дужче й дужче, Серг╕й в╕дчував, що подальш╕ його зусилля можуть вже призвести до фатальних насл╕дк╕в ╕ перестав дал╕ стискати суглоб суперника, а Микола все ще терп╕в ╕ не здавався. Видно було, що в╕н вс╕ма силами намагався не здаватись. Серг╕╓в╕, знову ж таки, видалась незрозум╕лою така його затят╕сть. ╤ все ж Микол╕ довелося таки ляснути з ус╕╓╖ сили долонею об землю - ╕ Серг╕й врешт╕ в╕дпустив його ногу, п╕сля чого Микола встав ╕ довгенько ще розтирав св╕й постраждалий суглоб.

- Що ж, не погано, як на художника, - Микол╕ все ж довелося, хоч в такий спос╕б, визнати переваги свого супротивника й потиснути йому вв╕чливо руку. - Де служив?

- Та служив то я в ДШБ, в Афган╕стан╕, - на ц╕ Серг╕╓в╕ слова обличчя Миколи видовжилось в╕д здивування, - але р╕ч нав╕ть не в цьому, просто я займаюсь мистецтвом ╓диноборств ╕з самого дитинства. Так що...- Серг╕й розв╕в руками.

- Прекрасно! - п╕дскочив до них Славко, покинувши лави глядач╕в, як╕ спостер╕гали за двобо╓м ╕ про яких супротивники зовс╕м забули. - Прекрасно! Виявля╓ться, окр╕м викладача мистецтвознавства наша школа може отримати ще й ╕нструктора з мистецтва ╓диноборств, причому в одн╕й особ╕. Я сам, наприклад, хоч ╕ ╓ дипломованим викладачем ол╕мп╕йських, так би мовити, вид╕в спорту, але ╓диноборства знаю не наст╕льки добре, щоб сперечатися, наприклад, з Миколою в цьому питанн╕. А ти, Серг╕ю... - Славко, в свою чергу розв╕в руками, але вже зовс╕м з ╕ншим п╕дтекстом, ан╕ж це зробив щойно Серг╕й. - Прекрасно.

- Та що ти, Славко, - посп╕шив заперечити йому Серг╕й, оск╕льки побачив, м"яко кажучи, не надто схвальну Миколину реакц╕ю на таку пропозиц╕ю, - може я дещо ╕ вм╕ю в рукопашному бою, але викладач ╓диноборств ╕з мене н╕який, це вже точно, пов╕р мен╕. Та й Микола, можу тебе запевнити, дуже, дуже вправний бо╓ць, ╕ мен╕ повелося в цьому бою дуже, дуже сутужно. Нав╕ть мого досить вагомого досв╕ду т╕льки-т╕льки вистачило, щоб встояти перед таким б╕йцем, а дек╕лька раз╕в я був просто таки на волосину в╕д поразки, - Серг╕й, звичайно дещо прикрасив ситуац╕ю, але, вир╕шив в╕н, це переб╕льшення можна вибачити, оск╕льки йшлося про авторитет вчителя перед учнями. - А щодо здатност╕ Миколи передати сво╖ знання ╕ншим, то тут, я впевнений, що в╕н набагато краще за мене може це зробити, бо я взагал╕ цього поки що зовс╕м не вм╕ю, - завершив в╕н ╕, оглянувши присутн╕х, зрозум╕в, що вчинив абсолютно правильно.

Пот╕м Серг╕й п╕д╕йшов до Оксани, взяв з ╖╖ рук свою вишиванку, одягнувся ╕ жарт╕вливим поклоном надав себе в подальше розпорядження сво╖х друз╕в, що обступили його ╕ не зводили з нього захопленого погляду. Один лише Микола не виказував до Серг╕я почутт╕в, що на думку Серг╕я було виявом все т╕╓╖ ж, зовс╕м не зрозум╕ло╖ для Серг╕я, ворожнеч╕: хоча, зовн╕ це й не було пом╕тно - Микола просто взявся до виконання сво╖х прямих обов"язк╕в тренера ╕ в╕дновив заняття.

- Пропоную до зак╕нчення спортивних занять, - запропонував Серг╕╓в╕ та вс╕м ╕ншим Славко, - пройтися ще нашим пол╕гоном ╕ спробувати себе ще в деяких ц╕кавих видах - постр╕ляти з пневматично╖ збро╖, з лука, пофехтувати врешт╕ решт.

Вс╕ пристали на Славкову пропозиц╕ю ╕ рушили, аж раптом пролунала хвиля оплеск╕в, як╕ влаштували, проводжаючи Серг╕я, Миколин╕ учн╕, що на мить облишили сво╖ заняття, сам же Микола на це лише саркастично скривив губи.

- От зараз ще проведемо одне сп╕льне теоретичне заняття, - заволод╕в увагою друз╕в вже Олег, коли вже п╕сля зак╕нчення спортивних вправ вс╕ рушили до "с╕чово╖ канцеляр╕╖", - на якому ти, Серг╕ю, теж спробу╓ш таки себе в рол╕ викладача. А пот╕м наш╕ с╕чов╕ кухар╕ будуть вже готов╕ пригостити нас козацьким кул╕шем. Хочеш козацького кул╕шу? - поклав в╕н по-дружньому руку на плече Серг╕я.