Вигнання в рай (СИ)

- Так, так.. "Поховайте, та вставайте", - додала й соб╕ Оксана, - оце, мабуть, найсутт╓в╕ший запов╕т Кобзаря, який сам показав приклад, як це, повстати на повен зр╕ст посеред пустел╕ пануючого рабства ╕ свавол╕. Глас волаючого в пустел╕, - задумливо промовила вона. - Але ж ╕ один в пол╕ - во╖н, якщо в╕н - Шевченко.

- Авжеж, - погодився Серг╕й, - ╕ завдяки йому те, що оце розкинулось перед нами - вже не пустеля, не зважаючи нав╕ть на все, що сталося з Укра╖ною п╕сля того, як Шевченко в╕д╕йшов у в╕чн╕сть, залишившись водночас з нами назавжди.

- А як його шельмували при житт╕, - в голос╕ Оксани в╕дчутн╕ стали нотки щирого сп╕вчуття, - вс╕ ц╕ сторожов╕ пси ╕мпер╕╖, охоронц╕ ╓дино╖ й непод╕льно╖.

- ╤ нам зараз дуже легко уявити, як тод╕ вся та лайка, вс╕ прокльони тод╕ лунали в адресу Шевченка, адже вони н╕куди не щезли вс╕ от╕ сторожов╕ пси ╕мпер╕╖ й охоронц╕ ╓дино╖ й непод╕льно╖, просто зараз вони шельмують тих же Бандеру з Шухевичем, бо шельмувати Шевченка зараз, п╕сля стол╕тньо╖ традиц╕╖ його культу, вже якось не з руки, а так би вони з превеликим задоволенням накинулись ╕ на нього, як вони зараз осатан╕ло кидаються на Степана Бандеру. В душ╕ вони й зараз, як ╕ стол╕ття до того, люто ненавидять Великого Кобзаря, що, до реч╕, прекрасно можна побачити з того, як нав╕ть ╕ зараз у найогидн╕ших виродк╕в з ╖хньо╖ когорти все ж таки п╕д╕йма╓ться рука й на самого Тараса Григоровича. О, з яким би задоволенням вони зм╕шали б з багном вс╕х цих Мазеп з Шевченками, Бандер з Петлюрами, з яким би задоволенням вони зр╕вняли б ╕з землею всю цю Укра╖ну, щоб в╕д не╖ й назви не залишилося, - Серг╕й на мить задумався. - Але, хай ╖м грець, - вдихнув в╕н на повн╕ груди. - Як сказав ╕нший поет, "та нехай соб╕ як знають, божевол╕ють, конають - нам сво╓ робить". А наша з тобою, Оксано, справа зараз - поглиблення мо╖х знань щодо села Веселого. Отже?

- Отже, - оглянула Оксана велично прекрасний виднок╕л, що в╕дкривався з пагорба. - Отже, не будемо зараз заглиблюватися в занадто глибоку ╕стор╕ю Трип╕лля й Ск╕ф╕╖, до яких ╕стор╕я Веселого теж дотична, а почнемо з назви села Веселого, а легенда щодо назви села Веселого сяга╓ час╕в постання Ки╖всько╖ держави русич╕в, нав╕ть час╕в, як╕ безпосередньо передували цьому постанню, адже, як говорить легенда, що п╕дтверджу╓ться ╕сторичними даними, поселення на м╕сц╕ сучасного села Веселого ╕снувало десь ╕з третього-п"ятого стол╕ття, тобто ще з час╕в, коли нас греки називали антами, ╕ коли ми в сп╕лц╕ з гунами п╕дкоряли тод╕шню ╢вропу. ╤ засновником Веселого був князь Весел, причому ╕м"я цього князя звучить з наголосом не на другому, як би можна було подумати, а на першому склад╕, Ве-е-есел, - промовила Оксана, демонструючи правильну вимову ╕мен╕ князя, - а можливо й Весл. Й г╕потез щодо етимолог╕╖ князевого ймення ╕сну╓ багато, поряд з першою, яка сама приходить в голову, про те, що князь той був веселим хлопцем, а тому його так ╕ назвали, б╕льш переконливими й об╜рунтованими все ж ╓ верс╕╖ про походження, наприклад, цього ймення в╕д слова веслувати, адже князь цей, очевидно п╕сля вдалого походу разом з Аттилою, прийшов у наш╕ кра╖ з п╕вдня, в╕рн╕ше не прийшов, а приплив, ╕ приплив, до реч╕, вверх Дн╕пром, отже "веслуючи", а тому цього князя, який до них "привеслував", м╕сцев╕ мешканц╕, над якими запанував новоприбулий сильний князь, п╕дкоривши, мабуть, м╕сцеву знать, ╕ назвали "Веслом", або ж "Веселом". ╤нша ж верс╕я виводить ╕м"я Весел в╕д слов"янського бога Велеса, нащадком якого вважався засновник Веселого. ╢ й ще верс╕╖, але, мабуть ╕ цих досить, щоб зрозум╕ти, що Весел - це тоб╕ не просто веселий козак, що на зразок Енея з поеми Котляревського "кружляв сивуху й оселедцем за╖дав". Все набагато складн╕ше й ц╕кав╕ше. Та як би там не було, в часи, коли князь Кий з╕ сво╖ми братами Щеком та Хоривом ╕ сестрою Либ╕дь почали п╕дносити поселення, над яким вони, вочевидь, таким же чином, як ╕ Весел над сво╖м поселенням, запанували й назвали на честь свого старшого брата Ки╓вом, поселення Веселе вже було наст╕льки могутн╕м, що стало суперником Ки╓ва. Адже, коли Ки╓вич╕ стали п╕дносити сво╓ поселення до р╕вня столиц╕ великого княз╕вства, яке б об"╓днало полян, яких ще називали русичами, поселення Веселе стало ╖м конкурентом у цьому, бо Веселе розташуванням було н╕чим не г╕рше в╕д Ки╓ва, а могутн╕стю й культурою, може, й вище, ╕ р╕д Веселович╕в був п╕дтримуваний полянами не менше, н╕ж р╕д Ки╓вич╕в, але ж р╕д Ки╓вич╕в виявився б╕льш спритним, б╕льш хитрим ╕ заручився, до того ж, п╕дтримкою В╕зант╕╖, що на той час було дуже вагомим. А так, наше р╕дне Веселе могло б стати столицею Укра╖ни, уявля╓ш соб╕, - з виразом обличчя, гордого за сво╓ село, окинула вона розкинуте п╕д горою Веселе.

- Уявляю, - Серг╕й ╕ соб╕ не в╕дмовив у задоволенн╕ полюбуватися розлогою красою Веселого. - Якби ще й Андр╕й Первозванний , - додав в╕н, - освятив сво╓ю присутн╕стю ось ц╕ саме м╕сця, а не Ки╖вськ╕ гори, то тод╕, звичайно...