Вигнання в рай (СИ)

Пот╕м вони ще й ще розмовляли. Оленка була трохи нижчою за Серг╕я - десь йому до п╕дбор╕ддя, й кожного разу, щоб в╕дпов╕сти на його питання, або щоб запитати, вона п╕д╕ймала голову й зводила на нього сво╖ щиро блакитн╕, глибок╕ оч╕ - в╕д того погляду його кидало в жар, аж в╕н починав часто й глибоко дихати в намаганн╕ вгамувати вибух почутт╕в. Пот╕м вона замр╕яно опускала оч╕ й голову, наче схиляючись дов╕рливо йому на груди - ╕ в╕н знову дивився зачудовано на ╖╖ природно-б╕ляве волосся, що в╕льно падало ╖й на плеч╕ ╕ вдихав на повн╕ груди чи то аромат якихось нев╕домих парфум╕в, чи то аромат ╖╖ чисто╖ щиро╖ душ╕, що нагадував йому аромат минулор╕чного серпня.

Пот╕м вони танцювали ще й ще: то вони весело танцювали швидкий танок, п╕д час якого Серг╕й раптом в╕дчував у соб╕ дос╕ не в╕домий для нього самого талант танц╕вника, то вони знову кружляли в танку пов╕льному - ╕ в╕н, знову вдихаючи той незр╕внянний аромат ╕ спалахуючи п╕д ╖╖ поглядами, в╕дчував п╕д сво╓ю рукою шовковистий чар╕вний вигин ╖╖ тал╕╖. Вони й незчулися, як дискотека зак╕нчилась.

Пот╕м Серг╕й пров╕в ╖╖ додому. Вони постояли б╕ля п╕д"╖зду ╖╖ будинку, посид╕ли на лав╕, пот╕м пройшлись вулицею в один б╕к, пот╕м в ╕нший, пот╕м постояли б╕ля п╕д"╖зду - ╕ все це незважаючи на досить в╕дчутну в той час холоднечу. ╥м було про що поговорити.

Виявилося, що Оленка, як ╕ Серг╕й, захоплювалась поез╕╓ю, ╕ нав╕ть сама писала в╕рш╕, також вона любила взагал╕ л╕тературу та ╕нш╕ гуман╕тарн╕ дисципл╕ни, не чуже було для не╖ й образотворче мистецтво, а по зак╕нченн╕ школи вона збиралася вступати до одного з ВУЗ╕в на гуман╕тарний факультет. В особ╕ Олени Серг╕й знайшов надзвичайно зац╕кавленого слухача, коли ута╓мничив ╖╖ в сво╓ глибоке захоплення м╕фолог╕╓ю. Це все, звичайно, сприяло ╖хньому зближенню, але, ясна р╕ч, не було причиною того вибуху кохання, що кинув ╖хн╕ юн╕ серця й т╕ла в об╕йми.

Вже п╕сля того першого вечора, коли в╕н ╖╖ пров╕в додому, Серг╕й не зм╕г заснути вноч╕. ╥╖ природно б╕ляве волосся, яке вона звичайно носила в школ╕ заплетеним в косу, а того вечора було розпущеним, всю н╕ч, щойно в╕н заплющував оч╕, майор╕ло перед Серг╕╓м полярним сяйвом фантастичних мр╕й та спод╕вань. ╥╖ велик╕ блакитн╕ глибок╕ оч╕, що так дов╕рливо, з такою щемливою соромлив╕стю мружились, ╕ при цьому в кутиках очей з"являлись малесеньк╕ зморщечки, коли вона говорила про якусь свою запов╕тну думку чи переконання, неначе вона нев╕льно вибачалась за те, що ╖й доводилось цю небесну ╕нтимну музику сво╓╖ душ╕ вт╕лювати у грубу плоть звичайних заяложених сл╕в. Бездоганний овал обличчя, правильний, наче виточений носик, н╕здр╕ якого, немов прозор╕ кришталев╕ крильця метелика, тр╕пот╕ли, коли вона вдихала на повн╕ груди морозне лютневе пов╕тря, злегка припухл╕ губки, як╕ зазвичай поети називають кораловими... А ц╕ ямочки на щоках, коли вона посм╕халася! А цей духмяний медвяно-солодкий аромат минулого серпня посеред зими, що огортав ╖╖! Х╕ба можна було п╕сля всього цього заснути?

Це був справд╕ вибух. Вибух кохання. Вибух в стонадцять мегатон щастя. Ромео з Джуль╓ттою в╕дпочивали. В╕н був ╖╖ першим чолов╕ком. Вона була його першою ж╕нкою. Вони були юними Адамом ╕ ╢вою. Вони п╕знавали одне одного не поступово раз по раз, не частинками, а в╕дразу ставши одн╕╓ю душею та одним т╕лом, кинувшись стр╕мголов у вир ╓днання. В╕н взяв ╖╖ повн╕стю всю соб╕ й в╕ддав себе всього ╖й, як ╕ вона в╕ддала йому себе без вагань. Вони зустр╕чались на квартир╕ в Серг╕я, т╕каючи з урок╕в, поки Серг╕╓ва мама була на робот╕, зустр╕чались на квартирах сво╖х друз╕в, вдома в Олени, коли ╖╖ батьки ╖здили на дачу, ц╕лувались в к╕нотеатрах, в скверах ╕ парках - ╖м все було мало об╕йм╕в ╕ ц╕лунк╕в, вони мр╕яли про в╕чне щастя разом...