Вигнання в рай (СИ)

- Та кинь ти дурню говорити, - знесилено вдмахнулась вона. - Чи то я не знаю цих попв. Ранше врою й правдою служили атестичнй комунстичнй влад, майже в кожного попа пд рясою був наган погони вд КДБ, якому ц попи доповдали про настро серед пастви, порушуючи тамницю сповд, - з непереборним вдчам промовила ра, причому слово "попи" навмисне з притиском вимовляючи з наголосом на першому склад, - а тепер вони служать тим же самим комунстам кадебешникам, що й ранше, але тепер вже за "бабло" надають пдтримку на виборах. Такий же й цей наш мсцевий батюшка Олександр. Олександр! А як його вс тут називають, просто Санько. А як його ще називати, якщо вн ранше тут працював в одному з мсцевих колгоспв трактористом вдзначився в часи сво буремно молодост вельми свордною поведнкою на рунт глибокого запйного алкоголзму всх можливих тваринних пристрастей. Коли ж вн раптом прозрв псля чергового примусового лкування в ЛТП, то раптом цлком несподвано побачив у дзеркал докнченого нкчему без копйки за душею з перспективою закнчити дн сво за гратами, оскльки похопився вн якраз в той час, коли завдяки Горбачовськй перебудов один великий комунстичний СРСР перетворився на багато маленьких дико-капталстичних "есересерикв", не те що якомусь задрипаному алкоголку-трактористу, а навть найкращим фахвцям сво справи, найсвтлшим умам не знайшлося мсця у цьому дикому коловорот розгнузданого розкрадання всього накопиченого нелюдським трудом цлих поколнь покрних безсловесних рабв криваво радянсько мпер. Санько наш, не будь дурень, зметикував свом пронирливим селянським розумком, де його особистий просвток у безпросвтнй птьм безкнечного тунелю сучасност, тобто - де пахне сальцем. Деклька рокв духовно семнар - ось вам друге пришестя майже святого Санька, якнайкраще пдкованого для справляння чину сучасного попа, адже вн переборов уже вс сво пристраст, чи, може, став просто вже не спроможним до свох донедавнх пристрастей, на замну яким прийшла одна дина, зате сама найпотрбнша в сучаснй церкв пристрасть - безмрна жадоба грошей. Бабла, бабла й ще раз бабла - ось девз Санька його найулюбленшо церкви. Санько! Тобто Олександр - батюшка Олександр, завдяки наполяганням якого мсцевий вдбудований храм став тепер називатися храмом Олександра! Так, так, Першотравневий храм Олександра, щоправда, не самого Санька, а його тезки Олександра Невського. Так наче Санько н сном, н духом не знав не вдав, що насправд не було няко епохально Невсько битви, завдяки якй цей вигаданий князь Олександр став називатися Невським, як не було й того, вигаданого далеко пзнше святого Олександра Невського, а справжнй князь Олександр Ярославович був якнайвдячншим вихованцем Золотоординського ханського двору, пасинком Великого Хана й кровним побратимом одного з монгольських принцв, тобто достеменним Чингзидом, справжнй Олександр був найврнопдданшим слугою Великого Хана Золото Орди, справжнй Олександр був якнайлютшим, найкривавшим баскаком, який рвав нздр й вдрзав вуха нещасним пдданим Володимиро-Суздальського Улусу Золото Орди, щоб т не наважились утати бодай копйку вд всевидячого ока Велико Монгольсько мпер, яка згодом стала називатися Великою мперю Росйською, Московська православна церква, до реч, щонайврнопдданше служила як Ординським ханам, так х наступникам Московським царям, - було видно, як ця емоцйна промова, повнстю захопивши помисли, нби вихопила рину з провалля вдчаю й болю, в якому вона тльки-но знаходилась, вона нби забула про сво горе в порив ц сво рончно тиради, яка переходила в безжальний сарказм. - Фальш, облуда брехня, бльше нчого. все лише заради грошей влади. Це для них царство небесне на земл. А Санько тут вже обжився дуже добре. Крм того, що вн отриму по вившеному при вход до храму прейскуранту за сво послуги попа, як у кожному справжньому комерцйному пдпримств, Санько ще й розвв тут цле, так би мовити, при-храмове сльгосп-промислове господарство, й руба бабло, аж щепки летять, вдда належну частку свом церковним паханам, як, в свою чергу, дляться з паханами вд влади, вс, як мовиться, в шоколад. Фальш, облуда брехня. бльше нчого, - закнчила вона вже тихим голосом, саркастичний запал, очевидно, вичахав, вона знову поверталася в неприглядний свт свого горя й болю.

- Не знаю, що тебе примушу саме так судити про Церкву, - з вдчутними нотками спвчуття звернувся Сергй до ри, - не знаю.

- Завтра познайомишся з Саньком , можливо, з його найврншою паствою, яка складаться з двох десяткв наближених, до рук яких теж прилипа непогана дещиця з даровано приходу Божо благодат, все зрозумш, - вимовила ра з рештками гнвливо зневаги в голос, скрививши в рончнй посмшц губи.