Вигнання в рай (СИ)

Так вони просидли деякий час у глибокй тиш. Було чути лише далек звуки нчного життя мстечка Первомайського. Надовго розтяглося натужне завивання нчно електрички, що вдправлялася вд залзнично станц. рина нби закам"янла, зачарована якимись, мабуть, занадто болючими, спогадами, думками, переживаннями. Сергй сам почав уже перейматися цим, таким неймоврно живим болем, що для його опису зовсм зайвими були слова.

- ро, - тихенько покликав Сергй, але вона знову няк не зреагувала. - ро, - вже гучнше промовив вн злегка доторкнувся рукою до плеча.

- Що! - здригнулась вона, миттво й несподвано повернувшись з далеч свох грких переживань. - А-а-а, - чи то простогнала, чи то з полегшенням, упзнавши Сергя, протягнула вона, погляд надовго зупинився на його очах, так нби вона хотла поринути в найглибш, найпотамнш надра його душ, щоб побачити його найпосутнш думки й переконання.

- Я прихав сюди реставрувати храм, - з раптовим пднесенням майже вигукнув Сергй. - Я бачу, що ти, ро, ще не пробувала звертатися до такого поврника й сповдника, як Бог його врна служителька Церква. З свого досвду можу цлком щиро засвдчити, що це дуже, дуже велика сила. Дуже, дуже раджу тоб звернутися до Бога. Хочеш, завтра зранку вдвох прямо й пдемо до храму.