Вигнання в рай (СИ)

Сергй прискпливше придивився впевнився, що це йому не привидлось - альтанка якраз не була зараз пустою, в альтанц хтось намагався на самот перебороти якусь душевну муку. Чому Сергй з першого погляду виршив, що ця невдома жива душа б"ться над якоюсь непереборною гризотою? Просто все було настльки красномовно, що помилитися було неможливо: склавши руки на стол, якась молода жнка схилилась на руки, зрдка пдймаючи голову, мабуть, в намаганн вдихнути на повн, стомлен мукою, груди, потм на мить розпачливо обхоплювала руками голову знову надовго падала на складен на стол руки, падала в незглибимсть гркоти свох переживань.

Те, що це була саме молода жнка, з самого початку навть не привернуло увагу Сергя, з самого початку вн був уповн захоплений спвчуттям до яскраво красномовност людського розпачу. Але згодом вн все бльше став перейматися усвдомленням того, що це красномовне втлення розпачу - молода жнка.

Вона сидла в альтанц так, що Сергй бачив в основному ззаду, але нод все ж помчав збоку обличчя. зараз його знову пойняло вдчуття впзнавання: це розпущене бляве волосся, що вльно падало на красив плеч, загальна гармонйнсть тла, що виливалася в гармонйнсть рухв навть тод, коли ц рухи породжувались болем розпачем, прекрасн обриси обличчя, як не стльки виднлися, скльки вгадувались в темряв - рина? рина! Так, це була вона, та сама рина, молода небога, чи навть донька Федорчука, з якою вн сьогодн, врятувавши , познайомився, яку потм зустрв у дом Федорчука в якост його доньки, з якою щойно весело вечеряв, через тамничу загадковсть яко вн тепер проводив безсонну нч псля дуже втомливого дня.

нуртування загадковост нерозв"язних питань завирувало з новою силою. Питання, на як Сергй даремно намагався знайти вдповд в безсонн, породжували лише нов, ще загадковш питання. Чому, наприклад, з якого дива той здоровань, що сьогодн вдень напав на рину, дозволив соб це зробити? Навряд чи вн не знав, хто така рина, тобто чия вона племнниця - тут навть менш примтн, нж Федорчук його небога, прекрасно знають одне одного, а вже Федорчука з його прийомною донькою, напевне, зна кожна мсцева собака.

Враження зальотного гастролера здоровань теж не справляв, навпаки, складалося враження, що вн дуже добре знав жертву свого нападу - сам нападник поводився з свою жертвою без особливо жорстокост, а старався приборкати скорше з якоюсь поблажливстю сильного покровителя, анж безжалсного напасника, та й сама рина не виглядала надто переляканою, вона вдбивалася вд нього скорше з якимось обуренням вд його настирливост, нж з почуттям нестримного переляку загнано в тупик жертви.

Звичайно, нападник теж не виглядав такою соб нкчемою : вся його доглянута статура самовпевненого накачаного в елтних клубах атлета, одягнутого не без смаку, його новенька досить дорога номарка - все досить промовисто доводило, що цей молодик не був останньою людиною серед мсцевих мешканцв, але ж не настльки крутим, врешт решт, щоб так поводитися з донькою самого Федорчука.

А оцей раптовий перепад в настро рини, що ось зараз вдбувся прямо на очах у Сергя: тльки-но вони разом вечеряли в тснй дружнй компан, вс були задоволеними й веселими, особливо ж веселою була сама рина, щоправда зараз Сергй мг би стверджувати, що ця веселсть була все ж дещо неприродно перебльшеною, але, можливо, зараз це йому тльки здавалось пд впливом оцього свжого враження вд споглядання за таким вдвертим, неприхованим виявом нестримного болю й розпачу, який так неймоврно миттво прийшов псля, здавалося, безхмарно радост.

Все нов й нов питання, що виринали в розвихрених Сергвих думках, питання, на як не було жодно вдповд, питання, що породжували лише нов питання - вн одягнувся й пшов до дверей з намром спробувати знайти вдповд хоч на деяк з питань у само винуватиц виникнення цих питань. Тим паче, що саме споглядання за цим непдробним виявом горя, яке являла собою двчина в альтанц, не залишало йому, власне, някого виходу, як тльки вийти до не й спробувати хоч якось втишити й утшити бль, адже врешт решт тако сили мука могла штовхнути двчину й на занадто неймоврн, непередбачуван, навть непоправн вчинки.

Сергй спершу хотв був вийти з кмнати в звичайний спосб пройти на ганок а потм в сад, але раптом згадав цей величезний напвосвтлений вестибюль, через який йому доведеться йти, вестибюль, в якому до того ще й сидить отой, бльше схожий на мажордома, охоронець у стильному чорному костюм - довелось би проходити повз нього. Сергй пдйшов до вкна, оглянув пластикову раму склопакету, повернув ручки засувв легко вдчинив досить велике вкно, велике настльки, що через нього не лише можна було легко вистрибнути на вулицю, а ще й навть, наприклад, занести мебл, особливо ж все це полегшувала та обставина, що кмната знаходилась на першому поверс. Сергй легко виплигнув з кмнати через вкно на покриту декоративною травичкою землю саду й повльно попростував до альтанки.