Вигнання в рай (СИ)

Кмната була наскльки простора, настльки ж стильна: килим на пдлоз, в якому ноги просто потопали, притлумлене рзнокольорове свтло люстри, килими й картини на стнах, серед яких виокремлювалась велика чорна дошка телевзйного екрану, що нагадував чорний квадрат Малевича, вкна... Сергй пдйшов до вкон - вкна виходили прямо в довколишнй сад, посеред якого на вддал деклькох метрв вд вкон стояла надзвичайно красива, з вирзьбленого дерева, альтанка, де так хотлося посидти в цей прекрасний осннй вечр.

3.

Вечеря пройшла загалом невимушено, якщо, звичайно, не зважати на т пекуч питання, як вже встигли виникнути впродовж хнього короткого знайомства як у Сергя, так в рини стосовно одне одного, питання, як не могли бути поки що поставлен одне одному в присутност Семена Павловича, питання, як нестримно нуртували в хнх думках, чпляючись за т належн до обставин вечер слова, як м доводилось вимовляти, аби пдтримувати нормальну розмову. Хоча сторонньому спостергачев загальна атмосфера вечер навряд чи здалась би якоюсь незвичною, нарочитою, чи вимушеною. За столом було цього вечора навть весело - сприяло цьому все: прекрасно серврований стл, неперевершено приготован надки, найвишуканше вино, легка негучна музика, бажання Сергя, рини й Семена Павловича, що збралися за столом, пдтримувати добрий настрй одне одного.

Але яким би сприятливим не був настрй, з яким Сергй полишив столову псля ц невимушено радсно вечер, внутршня гризота щодо питань, на як не було вдповд, залишалась основним лейтмотивом його роздумв псля того, як вн знову залишився у свой кмнат сам на сам з цими нерозв"язаними питаннями, вдповд на як йому хотлося отримати все сильнше й сильнше.

Сергй хотв було вже роздягнутися, прийняти душ - ванна була тут же, в його кмнат - з насолодою розпростати сво, стомлене цлоденними мандрами й пригодами, тло. Але, не зважаючи на вдчутну втому, вн все ж няк не мг заспокотися: незвично романтичн обставини знайомства з молодою прекрасною двчиною, раптова неочкувана зустрч з цю ж таки двчиною в зовсм дивних обставинах, загадкове повелння тримати факт хнього знайомства в тамниц, хн намагання уникнути свдчень всевидячого ока вдеокамер - все це так нагадувало мотиви якогось детективного, шпигунського жанру; й хоча з цим жанром в царин культури загалом пов"язуться поняття легковажно розважальност, Сергв зараз було не до жартв, тим паче не до розважальност.

Вн пройшовся в задум з кутка в куток кмнати, пдйшов до вкна , обпершись руками на пдвконня, завмер у спогляданн велично, сумовито й водночас грзно краси оснньо ноч. Небо над деревами прибудинкового парку було ледь-ледь завшене легенькими прозорими хмаринками, крзь барвисту прозорнь яких розсювалось загадкове, немов якесь потойбчне, свтло мсяця.

Згадалася Оксана. Сергй уявив, врнше вдчув, як би оце вони зараз удвох стояли поряд милувалися цю грзною й сумною оснньою красою. Його раптом пойняло усвдомлення того, що вже не дотягнутися няким спвчуттям до бдування осннього листя, що, вириваючись з жовтих пазурв пожухлост, усе ще простяга доврлив долон блдост вслд даленючому святу лтнього буяння. тут чарвниця-нч, тамничою красою яко вн щойно милувався, так неочкувано розкинувши задушливе злля свого обважнлого тла темнотою непроглядного мороку, перекинулася вмить на якусь жахливу однооку потвору, яка свом диним самотнм оком жовтого мсяця увп"ялася в Сергв груди, стиснут вдчуттям, що небо чита в його серц ту ж саму оповдь, яку завжди можна прочитати на кожному, збганому рукою смерт, пергамент старечих щк, де втамниченими роглфами зморшок життя склада свй заповт на розсуд Бога.

Якесь тривожне зловсне передчуття пойняло його. Мимовол опустившись поглядом вд споглядання високо пднесеност небес, Сергй прикипв поглядом до тамничо маг завмираючого життя осннх дерев кущв, що росли в парку прямо напроти його вкна, й хоча сваволя дикого буяння цих древ кущв була обмежена й дещо приборкана стараннями садвникв, як спрямували сваволю природного буяння рослин в окультурене русло створення комфортного домашнього затишку, природа все ж брала сво - дикий лсовий дух оснньо приреченост загадково блукав тамничими тнями в переливах потойбчного мсячного сяйва.

Погляд Сергя зупинився на дерев"янй альтанц, розмщенй в саду зовсм поряд з його вкном: рзьблене вже мертве дерево, з якого була створена альтанка, якнайприроднше вплталося в загальний настрй ще живих, але теж уже вмираючих дерев осннього саду, пустота якого так гармонювала з пустотою альтанки... Пустотою?