Вигнання в рай (СИ)

- Оце ось моя ринка, - Семен Павлович ласкаво погладив долонею плече двчини, що пдйшла до нього. Сергй упзнав врешт у цй двчин незнайомку, яку вн зустрв сьогодн вдень, яку вн захистив сьогодн вд несподваного нападу здорованя, з якою вн попрощався, не встигнувши як слд познайомитися - так, звали саме риною. Сергй, звсно, неабияк здивувався й на обличч двчини теж прочитав неабияке здивування. - А це, ро, той самий знаменитий, не побоюсь цього слова, видатний, що можна вже зараз стверджувати, хоч вн ще зовсм молодий художник, той самий Богданенко Сергй Михайлович, - продовжував Федорчук представляти х одне одному, й коли вн повернувся до Сергя, рина, впзнавши свого рятвника й скориставшись тим, що дядько вдвернувся, якомога непомтнше для Семена Павловича й для будь-кого, хто мг би це побачити, приклала вказвного пальця до губ, переконливо спонукаючи таким чином Сергя збергати в тамниц хн сьогодншн знайомство - Сергй, теж непомтно для Федорчука, кинув двчин у вдповдь красномовний погляд, на знак того, що вн все зрозумв.

- Дуже радий познайомитися, - взявши руку двчини в свою руку, дуже переконливо вдаючи, що вн вперше бачить, промовив Сергй. - Але не радив би вам все ж надто покладатися на т перебльшення щодо мого статусу, як соб дозволив, думаю з ввчливост, Семен Павлович.

Так, це була вона, саме та незнайомка, яка стала причиною сьогодншньо пригоди Сергя. Не зважаючи на те, що брючний костюм, в якому вдень бачив Сергй, був зараз замнений на темно синю вдкриту вечрню сукню, а збране в закручену на потилиц косу, бляве волосся було зараз розпущене й, вльно спадаючи, покривало красив оголен плеч, не можна було не впзнати - стрмкий обрис невисоко, але навдивовижу доладно фгури, що нагадувала фгуру якось давньогрецько богин, бездоганн риси неповторно прекрасного зовсм юного обличчя не залишали жодно можливост сплутати х з якимись ншими.

- Не маю няких пдстав не довряти словам мого дядька, якого я все ж звикла називати татом, оскльки вн дйсно замнив мен батька, - з якимось, як Сергв здалося, затаним переляком, що правдивсть слв буде пддана сумнву, вдповла рина.

- Змушений перервати вашу суперечку, - втрутився в розмову Федорчук, - таки наполягти на тому, щоб ринка показала вам, Сергю, вашу кмнату, доки вже нас запросять повечеряти. ро, проведи нашого гостя до його кмнати.

- Будь ласка, Сергю, - показала рукою напрямок рина, - я покажу тоб, тобто, - запнулась вона й кинула трохи провинний погляд на Сергя й на дядька, - ви, Сергю, не матимете нчого проти, якщо я буду з вами на "ти"? А то якось навть незручно - ви такий молодий, тобто, - зашарлася вона й затнулася.

- Я не те, що буду не проти, а буду дуже вдячний вам, рино, якщо ви будете звертатися до мене на "ти", - поспшив вдповсти й Сергй. - буду ще дуже вдячний вам, якщо ви навзам дозволите мен теж звертатися до вас на "ти".

- А я навть не уявляю наше з тобою, Сергю, сплкування накше, як на "ти", - доброзичливо усмхнулась рина. - Прошу тебе йти за мною, я покажу тоб твою кмнату, - й вона повльно пшла в напвтемряву вестибюлю.

Сергй покрно пшов за двчиною.

- Власне, далеко нам таки й не доведеться йти, - продовжила рина, коли вони з Сергм, вийшовши з вестибюлю в добре освтлений коридор, пдйшли до дверей одн з кмнат. - Твоя кмната, Сергю, знаходиться на першому поверс, ось вона, - повернула вона ключ, що стримв у дверях, вдчинила двер й увмкнула свтло, бо вже зовсм споночло.

- Я хотв би тльки з"ясувати, - звернувся Сергй до рини в доврливому тон, намагаючись хоч трохи прояснити причини, з яких рина спонукала Сергя втамничити справжн обставини хнього сьогодншнього знайомства.

- Прошу до тво кмнати, - не дала завершити вона думку Сергю, зробивши при цьому наскльки можливо непомтн, настльки ж промовист для спврозмовника жести руками й головою, з яких Сергй зробив попереднй висновок, який вдразу ж, при першому прискпливому огляд пдтвердився - все навколо було просто нашпиговане апаратурою спостереження, одна з вдеокамер, розмстившись прямо над дверима кмнати, нахабно, з вдстан деклькох десяткв сантиметрв, дивилась Сергв прямо в оч.

- Перший поверх - це дуже добре, - зайшов Сергй до кмнати, припинивши намагання прояснити так цкав, що ставали з часом тльки цкавшими, обставини його знайомства з риною.

- Через десять хвилин, - якимось казенним тоном, з якого Сергй зробив висновок про намагання рини приспати пильнсть апаратури спостереження, - вечеря буде готова я зайду за тобою, щоб провести тебе до столово, - вона прикрила за собою двер, Сергй залишився наодинц з собою в кмнат, яка мала стати його пристановищем на час роботи над реставрацю.