Unknown

Після палких привітань розмова набирає ділового ха­рактеру. Посилаючись на інформації з «вірогідних дже­рел», Отто запевняє кардинала, що загострення відносин між великими державами незабаром приведе до війни і що після війни відповідальні кола СІЛА з радістю при­вітали б відновлення Габсбурзької монархії. Між Отто і Міндсенті нема найменшого розходження у думках: вій­на, тільки війна здійснить їх плани.

Міндсенті доповідає Габсбургові про свої «досягнен­ня». З метою об’єднання монархічних сил Угорщини він вирішив перетворити «Католицький народний союз» в ма­сову монархічну організацію. Крім того, він встиг уже створити законспіровані легітимістські групи, що діють у лоні різних партій. Архієпископ естергомський запевняє Габсбурга, що «легітимісти в Угорщині будуть об’єднува­тися і організовуватись, поки пе досягпуть своєї мети...».

Кардинал розчулено прощається, Габсбург бажає йому успіху. Міндсенті поспішає, його ждуть ще дві не менш важливі розмови. Він звітує кардиналові Спеллма­ну про результати бесіди з Отто Габсбургом. Той уважно вислуховує його, схвалює тактику архієпископа, обіцяє всебічну підтримку і турботливо висловлює побоювання, щоб нелегальна діяльність Міндсенті не створила для нього небезпеки. Але кардинал заспокоює Спеллмана: адже незабаром почнеться війна, а до того часу угорський уряд не насмілиться підняти руку на його преосвящен­ство примаса.

Напередодні виїзду з Нью-Йорка Міндсенті зустрі­чається з емігрантом-фашистом Тібором Екгардтом і до­ручає йому об’єднати американських угорців навколо осо­би Габсбурга. Екгардт жваво потакує. Він також легі­тиміст і вже чимало зробив для відновлення угорської монархії. Він хвалиться своїми зв’язками і впливами, з гордістю розповідає про своє близьке знайомство з ше­фом Федерального бюро розслідування Едгаром Гувером, натякає на своє співробітництво з відомою агенткою Гу­вера й ватіканської розвідки місіс Бреді і, нарешті, ін­формує кардинала про деталі роботи колишнього посла Салаші при Ватікані прелата Ференца Люттора, який з угорських фашистських втікачів, типу Сандора Піппера, зумів організувати в Буенос-Айресі міцну, активну мо­нархічну групу, що робить величезні послуги американ­ській розвідці й контррозвідці.