Unknown

Ріббентроп не відповів. Минає деякий час, і щастя знову всміхається Волошинові, а разом з ним і всій уні­атській церкві. Гітлерівська Німеччина по-розбійницько­му нападає на Радянський Союз. До Волошина, який жив тоді в Празі, приїжджає з Кракова відомий гітлерів­ський агент і довірена особа глави уніатської церкви в Галичині митрополита графа Андрія ІПептицького — Кубійович. Після довгої розмови віч-на-віч «отець» Ав­густин Волошин негайно запрошує до себе зв’язкового гестапо «професора» в Пардубицях — Гренюка, і той влаштовує йому зустріч зі своїм шефом, гестапівцем Ернстом, тим самим Ернстом, якого Волошин і його «уряд» давно вже благають стати протектором Закарпат­ської України. В результаті наради було вирішено напи­сати спільного листа до Гітлера. Ернст, який перебуває в близьких відносинах з фюрером, вручить листа особисто. Гестапівець з запалом береться за справу, яка віщує йому запаморочливу кар’єру...

Пише листа Гренюк, «уряд» Волошина схвалює його одноголосно, зміст листа свідчить про неабияку амбіцію відправників: вони пропонують призначити Волошина президентом України та «фюрером українського народу», а монархом України уклінно просять оголосити одного з кронпринців «великої німецької імперії».

Далі цитую дослівно:

«Кронпринц вступає на престол князя Володимира і князя Ярослава Мудрого, він приймає українське ім’я та греко-католицьку віру (підкреслення моє.—/. С.)».

7 пункт цього «меморандуму» не менш цікавий:

«Старі руські церкви скасувати і на місце схизматиз- му оголосити державною церквою грек о-к а то­ли ц ь к у (підкреслення моє.— /. С.), яка, на основі союзницьких традицій, зв’язує нас з святою римською церквою».

Знаючи справжні наміри Гітлера щодо України, за­побігливі уніатські каїни заздалегідь прирікають україн­ський народ на колоніальне рабство і запевняють німе­цького людожера в 10 пункті свого листа, що створена Берліном (цитую):

«...українська держава не буде розвивати важку про­мисловість. Це було б непотрібною пролетаризацією краї­ни й піддало б небезпеці європейського робітника (чи­тай: німецького капіталіста.— /. С.)».

Відповідь на цей лист також не надійшла, дарма що за спиною Волошина стояла така фігура, як митрополит ЦІептицький, Гітлер був краще за них поінформований _про стан речей на Україні, бо вже перші тижні війни навчили його, що клімат Радянської України згубний для всякого роду маріонеточних урядів та їх протекторів.

Цей лист був завершенням кар’єри Августина Воло­шина. Наступні події скинули «прем’єр-міністра» в прір­ву небуття.