Unknown

Тепер «уряд» може оголосити уже вибори. Усвідом­люючи вороже ставлення мас до цього фашистського маскараду, Волошин видає розпорядження, за яким спис­ки кандидатів треба подати протягом 48 годин. За такий короткий час ніхто з противників волошинської зграї скласти списку не встигає, а якщо дехто і встигає, то па­рубійки Рогача і Галагана список тут же анулюють. В результаті лишаються тільки кандидати УНО.

Настав час «виборів до сейму», але виборці нітрохи не квапилися до урн. Волошин мобілізує «січ» та чеських жандармів Берана. Селян женуть під багнетами до при­міщень виборчих комісій, та часто-густо і це не допома­гає: селяни замикаються на цілий день у церквах або чинять фізичний опір уніатсько-фашистським терори­стам. В Гендеровиці і Яблонові доходить до серйозної су­тички, ллється кров. Довелось Волошинові вдатися до останнього засобу — масового підкидання готових бюле­тенів. «Сейм» був обраний.

Однак він так і не встиг попрацювати. Хорті віддає Угорщину в цілковиту кабалу Берліна, і Гітлер наго­роджує свого паладина східною частиною Закарпатської України. Німецькі війська окупують Чехію, а мадярські — вирушають на Хуст. Августин Волошин та іже з ним ділять між собою «державні» гроші й щодуху подаються до Словаччини, а звідти до Берліна. Бефель іст бефель ⁶³...

В Берліні Волошин звертається до Ріббентропа з про­сьбою прийняти його, однак гітлерівський міністр не має для Волошина часу. Невдалий диктатор змушений задо­вольнитися розмовою з меншими шишками: Скоропад­ським та Мельником. Лаври його колеги по професії, також католицького попа, Тісо, не дають Волошинові спокою. Тісо з ласки Гітлера став «президентом» Словач­чини, а з ласки папи римського одержав титул «монсень­йора» за річки пролитої ним невинної людської крові. Волошинові лишається одно тільки — вірити, що його го­дина також іще проб'є. А поки що треба служити і тер­піти, бо що ж: лише хто в службі не буває, той горя не знає...

Червона Армія визволяє Західну Україну. Кілька тижнів по тому Волошин разом з своїм «урядом» пише до Ріббентропа доповідну записку, в якій просить приєд­нати Закарпатську Україну до Словаччини та окупувати її німецькими військами, бо, мовляв, лише таким чином можна буде унеможливити масову (50%) втечу мобілі­зованих мадярами українців на радянську територію...