Рафаель охоче обговорив би різницю між французькими та англійськими дівчатами і їхню сексуальну поведінку, а Шарлотта постійно поверталася до лауреатів Нобелівської премії з літератури за останні десять років, через це Рафаель відверто занудьгував і зухвало проводив очима кожну дівчину, що їх проминала. А в кіно (на превеликий подив Ксемеріуса) Рафаель навіть не спробував лапнути Шарлотту, навпаки, за десять хвилин юнак заснув і спав глибоко й міцно. Леслі сказала, це було найприємніше, що вона за останній час почула, і я цілком з нею погодилася.
Потім ми, звичайно, захотіли дізнатися, чи говорили про мене Ґідеон, Шарлотта і Рафаель, коли сиділи в ресторані, і Ксемеріус (дещо неохоче) передав ось такий обурливий діалог (який я наче синхронно перекладала для Леслі).
Шарлотта:
Ґідеон:
Шарлотта:
Рафаель:
Шарлотта:
Ґідеон:
Рафаель:
Шарлотта:
Рафаель:
Шарлотта:
Рафаель:
Шарлотта:
Ґідеон:
Шарлотта:
Рафаель:
Ґідеон:
Коли Ксемеріус дістався цього місця своєї розповіді, я схопилася, щоб зараз же спуститися і задушити Шарлотту, але Леслі втримала мене і сказала, що помста — це така страва, що краще смакує холодною. Мій аргумент, що я зрушена не помстою, а кровожерливістю, її не переконав. Крім того, вона сказала, що якщо Ґідеон і Рафаель хоча б наполовину такі розумні, як вродливі, то вони не повірять жодному слову Шарлотти.
— Як на мене, Леслі справді трохи нагадує золотистого ретривера, — зауважив Ксемеріус і під моїм докірливим поглядом тут же додав: — Я люблю собак, ти ж знаєш! Це такі розумні тварини.
Так, Леслі й справді була розумна. їй вдалося розшифрувати книгу про зеленого вершника. Щоправда, результат цієї копіткої праці дещо розчарував. Це був черговий шифр із назв цифр і двох літер з якимись дивними рисками.