Острів злочинців

На бурштинових плитах були вирізані чудові барельє­фи, які зображували життя рибалок над морем, алегоричні сцени, королівські герби, пейзажі. Все це було виконано так майстерно, що деякі деталі треба було роздивлятися крізь лупу. Бурштин найрізноманітніших відтінків, краси­во й гармонійно скомпонований, мінився усіма своїми бар­вами.

Вісім років тривала праця над Бурштиновою кімнатою, яка стала справжнім чудом, надзвичайним витвором мистецтва, єдиним у всьому світі. Знаменитий бурштин, що в стародавньому Римі цінувався вище за золото, зібрано в цій кімнаті у величезній кількості, більше того, з нього зроблено чудові витвори різьбярського мистецтва. Можете уявити собі, якою коштовністю була кімната.

– Зрозуміло, – сказав Телль. – Вона була дорожча, ніж кімната із щирого золота.

– Король Фрідріх подарував її 1716 року російському цареві Петру Першому, шануючи його перемогу над шве­дами під Полтавою. Пруссаки були тоді зацікавлені в доб­рих стосунках з Росією. Петро Перший прийняв щедрий дарунок, але перш ніж кімнату показали дворові, ще шес­теро майстрів, привезених з Крулевця, кілька років пра­цювали над її оздобленням.

1777 року, за наказом цариці Єлизавети, сімдесят шість гвардійців обережно перенесли за шість день усі частини Бурштинової кімнати з Петербурга до літньої резиденції царів – Царського села, що лежить за двадцять один кі­лометр од столиці. Тут Бурштинову кімнату остаточно змонтовано. Відтоді вона стала предметом гордощів і за­хвату російських царів.

Майже двісті років по тому, 1942 року, німецькі вій­ська оточили Ленінград (колишній Петербург), а фашист­ські «культуртрегери» захопили й вивезли знамениту Бур­штинову кімнату. Так само гітлерівці загарбали пам'ятки старовини й чудові колекції з музеїв Києва та Харкова. Польські музеї гітлерівці теж пограбували, а їхні скарби вивезли до Німеччини.

– Бурштинову кімнату, – розповідав я далі, – привезли до Крулевця. Тут нею зайнявся директор крулевецького музею доктор Роде, що фанатично кохався в бурштині. Розповідали, наче доктор Роде замикався на цілу ніч у приміщенні, де лежала в скринях Бурштинова кімната, і годинами милувався барельєфами та іншими прикрасами. Кімнату змонтували в Крулевці тільки один раз, і то нена­довго, бо почалися нальоти союзної авіації і доктор Роде боявся, аби іі не пошкодило. Тож Бурштинова кімната спочивала в скринях, схованих у підземеллі крулевецького замка, і весь цей час її оберігав доктор Роде. Так тривало до 5 квітня 1945 року.

– А що сталося з нею потім?

– 6 квітня 1945 року радянські війська почали штурм гітлерівської залоги в Крулевці. В місті панували жахливий розгардіяш і паніка, але в цій паніці доктор Роде не брав участі. Він наче під землю запався, ніхто його не бачив. 9 квітня підписано акт капітуляції Крулевця, радянські війська ввійшли до міста. Наступного дня в крулевецькому музеї знову з'явився доктор Роде, який не знати де пере­ховувався п ять днів.

Радянські люди, оглянувши крулевецький музей, не знайшли в ньому Бурштинової кімнати. Доктор Роде – який одразу ж виявив бажання працювати й далі в музеї – повідомив радянських учених, що Бурштинову кімнату, разом з іншими скарбами, загарбаними в Радянському Союзі, гітлерівці вивезли з Крулевця в глиб Німеччини ще задовго до приходу Радянської Армії. Радянські вчені повірили цьому – доктор Роде працював дуже сумлінно і здавався людиною, гідною довіри. Підозра виникла піз­ніше – у професора Барсова, якому радянське командуван­ня доручило опікувати музей.

Якось під час вечірнього обходу замка професор Барсов помітив чоловіка у чорному плащі, що нишком пробирав­ся через залу і не спинився, коли на нього гукнули. А зго­дом професор Барсов зауважив, що з вікна замкової вежі шугає дим. Коли він прибіг нагору, то побачив, що доктор Роде розклав посеред покою чимале вогнище, спалюючи якісь папери. Спершу професор Барсов вирішив заарешту­вати Роде, та врешті пожалів дивакуватого німецького вче­ного. Він гадав, що доктор Роде спалював власну, приват­ну кореспонденцію.

15 грудня 1945року доктор Роде не вийшов на роботу. Працівники музею подумали, що він захворів, і допіру че­рез три дні пішли відвідати старого науковця. В будинку, де він мешкав, професорові Барсову сказали, що доктор Роде і його дружина померли від дизентерії два дні тому. Тільки тепер у професора Барсова виникла підозра. Під час слідства було встановлено, що лікар, який видав сві­доцтво про смерть подружжя Роде, того ж самого дня зник невідомо куди. Не знайшли й могил доктора Роде та його дружини. Можливо, смерть подружжя була кимось органі­зована, щоб знищити сліди, які могли б привести туди, де сховано Бурштинову кімнату. І, може, трупи закопали по­тай, аби ніхто не міг з'ясувати, що подружжя Роде помер­ло не від дизентерії, а від підступної руки.

А де ж все-таки сховано Бурштинову кімнату? Може, в якомусь бункері під руїнами крулевецьких будинків, зни­щених війною?