a9iqnian

“Oof, that’s a tough one. Didn’t think you’d go that way,” Jeff said, making her raise an eyebrow. Ilea had thought about what to choose as her major for a while and knew she definitely wanted to go into the health sector. Nursing school was an alternative, but her snarky comments would likely cause problems with the potentially stuck-up doctors. So why not infiltrate their ranks? The tuition was the same, and she could always change her mind in the first semester. Maybe something with nutrition might be interesting. Working in a gym would be acceptable. Or maybe therapy or something.

"Ой, це важко. Не думала, що ти так підеш, — сказав Джефф, змусивши її підняти брову. Ілея деякий час думала про те, що вибрати в якості своєї спеціальності, і знала, що вона точно хоче піти в сектор охорони здоров'я. Школа медсестер була альтернативою, але її уїдливі коментарі, швидше за все, спричинили б проблеми з потенційно застряглими лікарями. То чому б не проникнути до їхніх лав? Вартість навчання була однаковою, і вона завжди могла передумати в першому семестрі. Можливо, щось із харчуванням може бути цікавим. Робота в тренажерному залі буде прийнятною. А може, терапія чи щось таке.

First, though, she had to survive the organizational nightmare that was entering academic life.

Але спочатку їй довелося пережити організаційний кошмар, який увійшов у академічне життя.

“Might change it after a semester or specialize. A lot of the basic classes overlap.”

"Може змінити його після семестру або спеціалізуватися. Багато базових класів перетинаються».

He nodded and smiled thoughtfully, as he always did. Philosophy majors had a reputation, after all.

Він, як завжди, кивнув і задумливо посміхнувся. Зрештою, філософські спеціальності мали репутацію.

“Well, good luck either way!”

— Ну, хай щастить у будь-якому випадку!

*

A solid ten hours of sleep after her shift had ended, Ilea lay dozing between the numerous pillows on the bed. She was only semi-conscious and was enjoying the feeling. It would have taken the full force of the sun to force her to shift even an iota. Not leaving waking up to chance though, the small alarm clock next to her bed sprang to life, and the room was filled with an ear-splitting noise.

Міцно поспавши десять годин після закінчення зміни, Ілея задрімала між численними подушками на ліжку. Вона була лише напівпритомна і насолоджувалася цим почуттям. Знадобилася б повна сила сонця, щоб змусити її зрушити з місця хоча б на йоту. Не залишаючи прокидатися напризволяще, маленький будильник біля її ліжка ожив, і кімната наповнилася шумом, що розколював вуха.

Ilea groaned and, with an outstretched arm, swiftly disabled the hated device.

Ілея застогнала і з витягнутою рукою швидко вивела з ладу ненависний пристрій.

“Fuuuuck, it’s too early.”

— Фуууук, ще рано.

Going back to her pleasant dozing, Ilea lay there for another fifteen minutes until the first of her five back-up alarms on her phone sprang to life. After another half an hour, the final one had been disabled, and with another groan – and all of her willpower – Ilea finally managed to sit up in her bed.

Повернувшись до свого приємного сну, Ілея пролежала так ще п'ятнадцять хвилин, поки перший з п'яти резервних будильників на її телефоні не ожив. Ще через півгодини останній був виведений з ладу, і з черговим стогоном – і всією силою волі – Ілея нарешті змогла сісти у своєму ліжку.

“Mornings suck,” she declared to the world and any gods that were listening.

«Ранок відстійний», — заявила вона світові та всім богам, які слухали.

Not quite awake, Ilea grudgingly left her warm nest and entered the small bathroom in her flat, her morning autopilot helping her dodge all the stray items strewn across the floor.

Не зовсім прокинувшись, Ілея неохоче покинула своє тепле гніздечко і увійшла до маленької ванної кімнати у своїй квартирі, її ранковий автопілот допомагав їй ухилятися від усіх бродячих предметів, розкиданих по підлозі.

Only after standing in the shower for ten minutes did her eyes slowly begin to open. Then she snapped fully awake when she nearly slipped upon getting out of the shower. Her whole world tilted and her stomach lurched, but she caught herself at the last second.

Тільки постоявши в душі десять хвилин, її очі повільно почали відкриватися. Потім вона повністю прокинулася, коли ледь не послизнулася, вийшовши з душу. Весь її світ нахилився, живіт здригнувся, але вона зловила себе в останню секунду.

“Avoided death there…” she murmured, leaving the bathroom with a toothbrush in her mouth.

«Уникнув смерті там...» — пробурмотіла вона, виходячи з ванної кімнати із зубною щіткою в роті.

Fighting to get her socks on, sniffing some clothes that had only recently been added to the pile, and going back shirtless to the bathroom, she spat into the sink.

Намагаючись вдягнути шкарпетки, обнюхуючи одяг, який тільки недавно був доданий до купи, і повернувшись без сорочки до ванної кімнати, вона плюнула в раковину.

This is going to be every single day for years now. Are you ready?