Вигнання в рай (СИ)

- Обов"язково розповм, але не все вдразу. Потроху. Якщо коротко, для початку, - Оксана трохи подумала. - Поселення Веселе псля того, як поступилося Киву мсцем столиц полян майбутньо столиц вс Руси-Украни, все ж залишилося надзвичайно впливовим було свордною столицею мсцевого мжродового полянського об"днання, щось на зразок сучасного обласного центру, - посмхнулась вона, - а рд Веселовичв користувався великим авторитетом серед мсцево знат й був завжди серед найвпливовших бояр Великого Князвства Кивського, Веселович завжди були боярами першо руки у Великого Князя Кивського вже тод, коли в Кив запанували Рюрикович, Веселович завжди очолювали зорганзоване мсцевою знаттю вйсько в походах, до яких закликав Князь Кивський. Коли ж Кивська Русь стала жертвою татаро-монгольського нашестя, то Веселович були серед тих, хто виступив проти Кивського князя Федора, котрий визнавав зверхнсть татар, Веселович були серед тих укранських рицарв, як пд зверхнстю нового сюзерена, Великого Князя Ольгерда, й пд проводом його сина Кивського князя Володимира у сплц з литовськими рицарями розбили татарське вйсько на Синх Водах в тисяча триста шстдесят третьому роц й назавжди визволили Кивську Русь, тобто земл сучасно Украни з-пд татаро-монгольського ярма. Були Веселович й серед впливових бояр Русько-Литовсько держави й серед впливово шляхти Реч Посполито. Коли ж в Укран постала Хмельниччина, то шляхтич з роду Веселовичв примкнули до всенародно справи й були серед видатних наближених до Гетьмана старшин козацько республки. В той саме час з"являються сторично достоврн згадки про перетинання шляхв шляхтичв з роду Веселовичв та священикв з роду Князенкв, бо вони були спльниками в справ визволення Украни. Це так, коротенько. Для початку.

- Так, коротенько... - з проникливою нжнстю подивився в Оксанин оч Сергй побачив нжнсть у вдповдь. - Для початку, - повторив вн слова двчини, але вклав у них стльки теплоти й вдвертост, що х значення вже зовсм змнилося. Потм вн знову звернув свй погляд в далину, в цей час якраз притихлий було втер з особливою силою почав вирувати в пднебесс, кошлаючи хмари, гуляти околицями, пригинаючи поросл пд пагорбом топол, як свом верховттям сягали вершини пагорба й навть перевершували його, могутньо бурхати у пагорб бити прямо в обличчя Сергв й Оксан. - Ось! - раптом вигукнув Сергй. - Вдчуваш? Це ж Стрибог! - Сергй енергйно розкинув руки врзнобч, наче в намаганн злетти в небо разом з непереможним поривом втру. Вдчуваш? - вн поглянув в обличчя Оксани й переконався, що й вона вдчува вс т переживання, як дали Сергв повне вдчуття з"яви Стрибога, цього предковчного слов"янського божества - так, саме так, очевидно, вдчували й розумли Стрибога давн волхви, коли, отак же, як зараз вони з Оксаною, виходили на пагорб , вслухаючись у могутнй натиск втру, чули мову божества, передавали його велння одноплемнникам зверталися з уклнними проханнями до цього могутнього, свавльного бога...

Сергй раптом вдчув, як його душа досягла вс велич т гдност, з якою височнь топол вклоняться нмй всемогутност неба з велння втру, який впритул до скрадливого шелесту нажаханого листя проносить усевладний подих з глибин земл аж до височини схиляння тополиного. Сергй зненацька якимись недовдомими шляхами осягнення прозрнь тисяч поколнь предкв нащадкв миттво пднсся до розумння сут невловимост й прозорост т мц, з якою незмрний безлад простору повол набряка гнтючим клубовинням хмар, де в загадковй послдовност появи й зникнення скороминущих ликв якогось утамниченого небом божества ти тльки встигаш упймати усепроникне вдчуття, що диносталим у цм свт може бути лише постйний плин - якийсь священний жах перед незглибимстю вдкрито йому безодн сакральних знань вже почав пдштовхувати Сергя якось позбутися цих його вдчуттв, аж вибух втрового поривання пдхопив його розхристан думки через карколомнсть загибел всх однозначних стин у буруванн хмар понс за обрй у падння на глибину взамопоглинання земл неба в горизонт - вн вже нкуди не мг подтися, притиснутий до розумння, що довчно небокрай триматиме його на вддал його збентеженого погляду, вткаючи вд нього з швидкстю, з якою не встигаш озирнутися назад, щоб уподбнитись тому, хто знов знов так владно пдштовху тебе у спину вддавати крок за кроком свою самозакохансть покрному схилянню трави, де роглфами загадкових тней переплутан ус стежини оповдей про найкоротшу вддаль мж народження смертю - про життя...

Насправд, за земними мрками, це була лише мить. Але це була мить дотику до вчност.

Сергй вдрвав свй погляд вд розбурханого небокраю подивився в обличчя Оксани, яка теж т ж мит озирнулась до нього, й побачив, що Оксана вдчула ц мит все те, що вдчував Сергй. Вони обо зрозумли, що прожили цю мить одночасно одним почуттям, одним проникненням у тамницю життя й любов, пережили одне одночасне осягнення, яке ще глибше поднало х.

Сергй взяв Оксану за руку, яку вона покрно вклала в його руку, й вони повльно почали сходити з пагорба.

12.