Вигнання в рай (СИ)

Роль викладача Сергв дуже сподобалась. З самого початку уроку, коли вн тльки почав сво перш викладацьк спроби, Сергв на допомогу приходили й Оксана з риною й Олег з Славком, але це тривало зовсм недовго, вже за деклька хвилин Сергй знайшов повне порозумння з своми новими учнями, хоча, можливо, що порозумння вдалося вднайти так швидко завдяки тому, що учнями Сергя все ж були т ж сам хлопц й двчата, як щойно тльки спостергали за його подинком з Миколою. Та що б там не було, а порозумння учителя з учнями було налагоджено, а потм ще й розвинуто пд час спльного обду за величезним столом, що стояв прямо посеред двору пд брезентовим навсом, веселе лопотння якого вд втру зливалося з веселим гамором за столом, коли, обдаючи, вс перекидалися доброзичливими дотепами. Козацький кулш був просто таки смачнючий - Сергй просив добавки двч!

Псля обду козачата почали прибирати з столу, мити посуд, наводити лад у свой Сч, а гурт х наставникв збрався, щоб провести вже Сергя з Оксаною. Збралися вс, окрм звичайно Миколи, ворожа налаштовансть якого була для Сергя настльки ж очевидною, наскльки не зрозумлою.

- Дебют художника в рол викладача вдбувся успшно, - констатував, останнм потискуючи руку Сергя, Олег. - До зустрч. Передамо тебе в руки Оксани для подальшого, як вона сказала, ознайомлення з нашим видатним селом.

- Так, збираюсь зараз познайомити гостя з стор нашого рдного Веселого, - повдомила свох друзв Оксана. - Слава Богу сторя нашого села надзвичайно багата, так що розповсти про що.

- Це правда, - погодився з нею Олег, - Оксана зна цю сторю просто таки досконально, мушу визнати це, як професйний сторик. сторя села Веселого дуже, дуже багата. Ознаки людського життя, як тут можна знайти, сягають кам"яного вку... До реч, - похопився вн, - ми тут ще займамось археологчними дослдженнями разом з нашими учнями. Збрали, до реч, дуже багату колекцю експонатв трипльсько культури, скфського пероду, а що вже стосовно Кивсько Рус, - багатозначно розвв вн руками, - то тут просто скарб на скарбов - все це, до реч, можна побачити в нашому мсцевому музе. Та не буду, так би мовити, вдбирати хлб в Оксани, вона тоб все розповсть покаже краще за мене. Можу лише ще сказати, якщо вже зайшла мова про Кивську Русь, що я, наприклад, нколи в свой викладацькй практиц не послуговуюсь отим заяложеним, незрозумлим нелогчним словосполученням "Давньоруська держава". Адже ж "Давньоруська" держава Кивська Русь означа, що "Новоруська" Кивська Русь, а яка ж це "Новоруська" Кивська Русь? Та це ж - Украна? Так - це Украна! Отже, держава, яка колись називалась Кивською Руссю, тепер називаться Украною, а тому Кивська Русь - це Давньоукранська держава, все, няких непорозумнь. Давньоукранська держава Кивська Русь - все зрозумло, все логчно, все на свох мсцях. Давньою могла б бути, наприклад, Русь Аскольда й Дра по вдношенню до Рус Володимира Мономаха, але вд Аскольда до Мономаха й дал - це одна дина Кивська Русь, яка тепер називаться Украною, сторя Кивсько Рус - це давнй перод стор одн дино держави, держава ця - Украна, народ ц держави - укранц, яких колись ще називали русами, русичами, русинами... Але я вибачаюсь, - раптом перервав вн сво сторичн дослди, - не буду забирати час в Оксани, бо до вечора вже залишилось не так багато часу, хоча ниншн дн й довг, а розповсти Оксан треба для тебе багато, давньоукранський або ж киворуський перод багатющо стор села Веселого якнайпереконливше доводить стиннсть мох попереднх розмрковувань. Отже, вперед, - махнув Олег рукою.

- Дякую всм вам за прекрасний день, прекрасн вдчуття, за можливсть вдчути себе викладачем, - звернувся Сергй до всх, - маю надю ще не раз побувати тут, в Сч. А поки що на все добре, - попрощався вн з друзями.

- Почекай хвилиночку на мене, - звернулась Оксана до Сергя, - я забула сказати дещо рин, - вона вдйшла на мить до сво подруги, взявши пд руку.

- Я теж хотв би вдволкти тебе на хвилинку, щоб сказати тоб деклька слв, - почув Сергй раптом над самим свом вухом баритон Миколи, який наче з-пд земл вирс поряд, коли вс вдйшли вд Сергя, вони з Миколою залишились таким чином наодинц. - Всього деклька слв, - повторив вн поклав на Сергве плече свою могутню руку, - якщо ти не проти.

- Будь ласка, - не став вдмовлятися Сергй.

- Ми з тобою доросл люди, - продовжив Микола розмову, вдйшовши з Сергм ще на деклька крокв, - тому обйдемося без передмов. Я думаю, ти прекрасно знаш про наш колишн взамини з Оксаною? - зробив вн запитальну паузу.

- Так, звичайно, знаю, - не заперечував Сергй, - хоча сама Оксана мен про це нчого не казала.

- Мене, ясна рч, зовсм не цкавить, звдки ти знаш про нас з Оксаною.

- А я зовсм цього й не приховую.

- Я ж сказав, що мене це не цкавить, - вже настйливше повторив Микола, - зовсм не цкавить. А от висновок з цього зробити таки можна. А висновок такий, що у нас тут не Кив, у нас тут ус усе про всх знають, хоча нхто нкому нчого н про кого не говорив.

- що дал.