Вигнання в рай (СИ)

А псля одного з ударв ногою в груди , який Микола намагався провести з розвороту якого Сергй ледь-ледь уникнув, якби цей удар був успшним, то плакали б ребра супротивника, Сергй виршив все ж припинити наскоки свого занадто роз"ярлого супротивника , захопивши цю його, праву, ногу пд колно сво лвим лктьовим згином, Сергй зробив крок назустрч супернику лвою ж ногою, а правою, зансши за тулуб Миколи, ззаду пдбив його опорну лву ногу, псля чого Микола безвльно гепнувся на спину, хоча й майстерно замортизувавши сво падння ударом обох рук об землю. Сергй же, не втрачаючи часу, аби не дати супернику отямитися, перейшов вдразу ж до больового прийому, майстерно затиснувши Миколину ногу в мцн лещата. Затискуючи ногу все дужче й дужче, Сергй вдчував, що подальш його зусилля можуть вже призвести до фатальних наслдкв перестав дал стискати суглоб суперника, а Микола все ще терпв не здавався. Видно було, що вн всма силами намагався не здаватись. Сергв, знову ж таки, видалась незрозумлою така його затятсть. все ж Микол довелося таки ляснути з ус сили долонею об землю - Сергй врешт вдпустив його ногу, псля чого Микола встав довгенько ще розтирав свй постраждалий суглоб.

- Що ж, не погано, як на художника, - Микол все ж довелося, хоч в такий спосб, визнати переваги свого супротивника й потиснути йому ввчливо руку. - Де служив?

- Та служив то я в ДШБ, в Афганстан, - на ц Сергв слова обличчя Миколи видовжилось вд здивування, - але рч навть не в цьому, просто я займаюсь мистецтвом диноборств з самого дитинства. Так що...- Сергй розвв руками.

- Прекрасно! - пдскочив до них Славко, покинувши лави глядачв, як спостергали за двобом про яких супротивники зовсм забули. - Прекрасно! Виявляться, окрм викладача мистецтвознавства наша школа може отримати ще й нструктора з мистецтва диноборств, причому в однй особ. Я сам, наприклад, хоч дипломованим викладачем олмпйських, так би мовити, видв спорту, але диноборства знаю не настльки добре, щоб сперечатися, наприклад, з Миколою в цьому питанн. А ти, Сергю... - Славко, в свою чергу розвв руками, але вже зовсм з ншим пдтекстом, анж це зробив щойно Сергй. - Прекрасно.

- Та що ти, Славко, - поспшив заперечити йому Сергй, оскльки побачив, м"яко кажучи, не надто схвальну Миколину реакцю на таку пропозицю, - може я дещо вмю в рукопашному бою, але викладач диноборств з мене някий, це вже точно, повр мен. Та й Микола, можу тебе запевнити, дуже, дуже вправний боць, мен повелося в цьому бою дуже, дуже сутужно. Навть мого досить вагомого досвду тльки-тльки вистачило, щоб встояти перед таким бйцем, а деклька разв я був просто таки на волосину вд поразки, - Сергй, звичайно дещо прикрасив ситуацю, але, виршив вн, це перебльшення можна вибачити, оскльки йшлося про авторитет вчителя перед учнями. - А щодо здатност Миколи передати сво знання ншим, то тут, я впевнений, що вн набагато краще за мене може це зробити, бо я взагал цього поки що зовсм не вмю, - завершив вн , оглянувши присутнх, зрозумв, що вчинив абсолютно правильно.

Потм Сергй пдйшов до Оксани, взяв з рук свою вишиванку, одягнувся жартвливим поклоном надав себе в подальше розпорядження свох друзв, що обступили його не зводили з нього захопленого погляду. Один лише Микола не виказував до Сергя почуттв, що на думку Сергя було виявом все т ж, зовсм не зрозумло для Сергя, ворожнеч: хоча, зовн це й не було помтно - Микола просто взявся до виконання свох прямих обов"язкв тренера вдновив заняття.

- Пропоную до закнчення спортивних занять, - запропонував Сергв та всм ншим Славко, - пройтися ще нашим полгоном спробувати себе ще в деяких цкавих видах - пострляти з пневматично збро, з лука, пофехтувати врешт решт.

Вс пристали на Славкову пропозицю рушили, аж раптом пролунала хвиля оплескв, як влаштували, проводжаючи Сергя, Миколин учн, що на мить облишили сво заняття, сам же Микола на це лише саркастично скривив губи.

- От зараз ще проведемо одне спльне теоретичне заняття, - заволодв увагою друзв вже Олег, коли вже псля закнчення спортивних вправ вс рушили до "счово канцеляр", - на якому ти, Сергю, теж спробуш таки себе в рол викладача. А потм наш счов кухар будуть вже готов пригостити нас козацьким кулшем. Хочеш козацького кулшу? - поклав вн по-дружньому руку на плече Сергя.

- Дуже хочу, - ззнався Сергй , жартуючи додав: - то, може, й урок наш вдкладемо, а вдразу до кулша?

- Та н, на жаль кулш ще не готовий, - посмхнувся у вдповдь Олег. - Та й заслужити ж ще кулш треба, - теж пожартував вн, - так що попрацюй, друже, попрацюй.

- Що ж, то й попрацюмо, - потираючи руки погодився Сергй, - попрацюмо.