Вигнання в рай (СИ)

плавн неспшн рухи, спокйна граця, з якою вона готувала стл, просто зачаровували. На мить озирнувшись, Сергй помтив, що таке ж враження зачарування Оксана справляла й на нших: Горпина Степанвна, отець Михайло з щирим замилуванням спостергали за дивовижним волхвуванням чарвно двчини. Хоча волхвування - не зовсм те, що личило б доньц християнського священика й черниц, але саме це слово прийшло на розум Сергв при спогляданн цього дйства, вн нарешт зрозумв ту красу, якою зачаровувала Оксана, красу, що не кидалася вдразу в оч безсоромнстю сучасних загальноприйнятих космополтичних канонв стандартних рекламних облич, а привертала до себе якраз свою незвичайнстю, глибиннстю, потамнстю. Це була глибинна потамна досконалсть споконвчно укрансько породи, виплекано в недовдомому мороц незглибимих тисячолть, досконалсть, згдно з якою були створен шедеври Триплля й Скф, досконалсть, яка визначила злет Кивсько Рус, дозволивши невдомим майстрам створити свордну довершенсть храмв ц доби, незрвнянну довершенсть Кивсько Соф, незвичну, вдразу не зрозумлу красу Пантократора й Оранти, грзну непоступливу красу, що да себе пзнати, як цнотлива укранська двчина, тльки псля того, як упевниться в чистот й щирост твох намрв. Сворднсть ц краси, як сворднсть нашо незрвнянно мови, вдосконалюючись довершуючись, пронизувала буття нашого народу починаючи вд перших божественних зачудувань якогось первсного мисливця, що виливав переповненсть почуттв у наскальних малюнках ритуальних спвах, аж до останнх осягнень духу, нанизуючи на нитку часу перлини тисячолть в намисто укранського народу, настльки могутнього незнищенного, що це дозволяло йому протягом його незглибимо довго стор завжди вдроджуватися в часи, коли, здавалося б, вн вже зовсм зникав з сторичного обрю. Звичайно, Сергй все це прекрасно знав з свох студй укрансько стор, культури, флософ, релг, але ж знав вн все це, як щойно виявилося, досить абстрактно, теоретично, лише зараз, споглядаючи це деальне творння укранського роду в образ Оксани, вн дйсно вдчув це все: вс його знання, вс осяяння духовн набутки в одну мить промайнули перед його душевним зором нби осяяли зсередини новим теплим рдним свтлом його ство, все те, що вн, вивчаючи, бачив наче збоку, тепер стало його рдною невд"мною часткою, вн наче провалився в бездонну глиб Украни, вдчувши себе рдною частинкою вчного ства. Це, врешт, й було вдчуття божественного.

Сергй озирнувся - очевидно, й Горпина Степанвна, й отець Михайло переживали, усвдомлюючи це чи н, щось подбне до його, Сергвих почуттв, очевидно, що й Оксана розумла, яке враження вона справля на цих мовчазних захоплених людей, але це ан трохи не викликало в нй н зайво двочо соромливост, н гордощв - вона породжувала добро радсть в душах людей, як сонце породжу тепло, вона це усвдомлювала й це подобалося, й подобалася та чиста радсть, яка виникала навколо не, от все.

- Пийте, будь ласка, чай, а я пду переодягнуся, - порушила нарешт мовчанку Оксана пшла в сусдню кмнату, зачинивши за собою двер.

Але мовчанка псля цього все ж не порушилася. Вс взяли по чашц чаю почали потроху пити, не порушуючи дил мовчання, адже це була не та незручнсть някового мовчання, коли не знаш з чого почати розмову, щоб вона була цкавою для всх, це було красномовне мовчання людей, як переживають разом прекрасн почуття, знають, що ц почуття спльн, м для цього не потрбн няк слова, бо слова лише б збднили днаючу силу чисто радост, що так красномовно свтилася в кожному обличч.

- А ось я, - зайшла в кмнату Оксана в довгй, нижче колн, закритй темно коричневй сукн з красивим свтло коричневим, кольору пожухлого листя, вишиванням на грудях, що ще яскравше вдтнило русоволосу красу блявого обличчя.

Вона повльно сла бля свого батька, покрливо схиливши голову на його плече.

- То як там правильно, - обйнявши доню й побожно поцлувавши в русяву голову, з лукавим усмхом спитав Михайло Архипович, - художник, чи маляр? Маляр-бакаляр, - зовсм уже весело додав вн.

- А й так, так правильно, але все ж маляр - бльш питомо для нашо мови, - глянула вона на батька з-пд лоба й перевела погляд на Сергя, наче передаючи йому слово.

- Звичайно, - з радстю погодився Сергй, - маляр, баня, свтлина - це бльш наш рдн слова, нж художник, купол, фотографя, але й нтернацоналзмами не варто нехтувати, для всього, як кажуть, мсце й час. Бльш важливо, з якою майстернстю ти написав картину чи зробив фото, як би ти при цьому не називався.