Вигнання в рай (СИ)

- А все тому, - з тим же захопленням просвтленим поглядом продовжив Михайло Архипович, - що не треба все занадто ускладнювати, навпаки, вс, якими б вони не здавалися складними, думки, теор, цл системи думок теорй треба зводити до чогось простшого, до найпростшого, до то зернини, з яко вони виплекан. Це й буде та божественна простота, яку й проповдував сус Христос. От, наприклад, - вн показав рукою в бк Сергя, що так стояв, захоплений словами панотця, бля книжно шафи, - ви кажете, Фрейд! Так, Фрейд. А що Фрейд? Велика, глибока система, переворот в науц, флософя. Так, звичайно, не можна няк заперечити заслуг доктора Фрейда в психоаналз, в медицин, бо ж як лкар Фрейд дйсно таки прислужився людству змг знайти шляхи до полегшення страждань нещасних хворих людей. Велика йому за це дяка уклн. Спасиб. Але ж до чого тут флософя? Для чого вс ц медичн термни й процедури, вс ц фзологчн процеси переносити в храм флософ, з х допомогою описувати найвищ поривання людського духу? Це все одно що, вибачаюсь за мою грубу селянську термнологю, копати граблями, або скородити лопатою. А все, знову ж таки, дуже просто. Все це з того ж самого зерна. снування духу обумовити снуванням матер. Дух породжений матерю, твердить ця флософя на доказ сво правоти наводить вс ц сво медико-фзологчн осяяння. Вся ця знаменита сексуальнсть. сну, мовляв, мж чоловком жнкою статевий потяг. Аякже, звичайно ж сну, адже Господь на те х створив двома рзними статями, щоб мж ними снував потяг вд цього продовжувався рд людський. Та виявляться, снують ще всляк збоченц, яких цей звичайний, природний, визначений Богом, потяг не задовольня, неможливсть задовольнити цю свою неприродну сексуальну потребу вони, бачте, компенсують вслякими химерними фантазями на зразок всяких там лтератур, релгй, малярств тому подбних сублмацй. Ось звдки вн взявся, цей загадковий дух, його просто породила неправильна, збочена плоть. В такий же спосб який-небудь видатний гастроентеролог скоро розвине й поглибить вчення свого колеги сексопатолога Фрейда пояснить злети людського духу ще бльш глибинним, ще бльш фундаментальним, ще бльш тваринним потягом людсько плот - потягом до ж й питва. Адже, врешт решт, сти й пити хочуть вс й завжди, причому по деклька разв на день, вд самого народження й до смерт, на вдмну вд, вибачаюсь, бажання зайнятися сексом, яке виника не в усх не завжди, а якщо виника, то значно рдше, анж бажання добряче попости. уявть соб, що знаходяться так збочен ндивди, яким закортить погамувати свою природну потребу в ж й питв у якийсь неприродний спосб, ну хоч би, наприклад, зайнятися канбалзмом, або погризти каменюку, хоча це в принцип теоретично й можна спробувати, а що як йому ще захочеться напитися сонця, або проковтнути всесвт? диний вихд з такого становища - сублмаця. все, будь ласка - свтов шедеври посипалися зорепадом, адже проковтнути всесвт мало кому до снаги. Н, звичайно, я розумю, що я все дуже спрощую, але, як на мене, на все це й треба дивитися значно простше, все це не варте такого ускладнення, якого йому надали вс ц горе флософи. Бо й насправд, весь цей фрейдизм зводиться до того, що ось, бачте, раптом заманулося якомусь неборац задовольнити свою природну потребу в неприродний спосб - що робити? Нема на те ради, пшов вн соб, написав "Вйну мир", або намалював "Джоконду" - все, вльний до наступного дикого бажання. А для чого йому "Вйна мир"? Чи не простше було б йому пти й розвантажити вагон вуглля, чи скопати деклька соток земл? вс бажання, як неприродн так природн, як рукою знме. То хба це не дурня? Дурня! Комплекси. Комплекси - це, бачте, хвороба. А що таке людина без жодного комплексу? Тварина. Тобто, цлком духовно здорова людина - це тварина. Або ж машина з ксток м"яса. нчого нового в цьому нема, все це вже говорено-переговорено матералстами всх мастей тисяч разв на тисяч ладв. Дурня. Але ж весь свт десятилттями живе цим, захищаються дисертац, розвиваються теор. А в основ що? В основ - нщо. Ох ти, Господи, - раптом похопився Михайло Архипович, - оце я так розйшовся, оце так монолог я утнув. Бдн ваш вуха. Просто накипло все це.

- Та що ви, отче, - Сергй нарешт зрушив з мсця й пдйшов до столу, - що стосуться мене, то я б вас слухав слухав. Говорите ви дуже цкаво, захопливо. Я просто заздрю вашим прихожанам, як мають можливсть слухати вас.

- Звичайно, - отець Михайло теж встав з-за столу, - про Фрейда й Нцше я м не розповдаю, але все ж стараюсь донести до них суть Божих заповдей в мру мох сил та можливостей.

- Дуже, дуже гарно говорить отець Михайло, - знайшла врешт можливсть долучитися до розмови й Горпина Степанвна. - Просто Златоуст. Його тут так помж себе люди й прозивають Михайлом Златоустом. Вибачте, отче, але це ж, мабуть, для вас не такий вже секрет. Не ображайтесь на стару бабу.

- Та чого ж мен ображатися, коли ви мене майже святим наркате. От тльки простих смертних священикв проголошувати святими? Я не думаю, що це правильно.

- А ви не пробували писати, отче? - спитав Сергй.