Вигнання в рай (СИ)

- Ось, можеш лягати, - показала бабуся на велике стародавн лжко з масивними, неоковирними металевими бильцями, застелене зверху якимось стародавнм грубим рядном. - Розстеляй, постль застелена всм чистим, тут нхто не спить, я сама сплю отам у тй кмнат на диван. А тут, як не стало мого дда, нхто не спить. Так що, знмай зверху ковдру, розстеляй постль, роздягайся лягай соб вдпочивай - господарюй, одне слово, почувайся, як в себе вдома. Вдпочивай, - додала вона на завершення, вийшла з кмнати й зачинила за собою двер, залишивши Сергя самого.

Сергй же навть не думав розстеляти постль, а так, як був, одягнути, скинувши тльки з нг черевики, адже ноги неначе аж стугонли вд утоми, упав як пдтятий на грубе рядно, яким була зверху застелена постль, вмить заснув мертвим сном з намром проспати якщо й не деклька дб пдряд, то принаймн не прокидатися до ранку точно. Але це йому не вдалося. Проспавши деклька годин, Сергй прокинувся вже десь опвноч й бльше не змг заснути. Псля ледь не божевльного сумбуру його панчно втеч, втеч невдомо звдки й невдомо куди, до Сергя прийшло деяке опритомнення, а разом з ним повернулись розпач бль.

Сергй добре пам"ятав цю нч. Вн прокинувся десь опвноч. За вкном шов дощ, надсадно стукочучи у вкно. Спросоння Сергв здалося, що ще нколи в житт вн не чув такого тужливого стукоту осннього дощу у вкно. Вн устав з лжка, розстелив постль, роздягнувся, лг. Але сон не йшов. Вн знову встав, пройшовся босонж кмнатою, пдйшов до вкна, притулився щокою до холодного скла, по якому журливо жебонла вода вд сумного осннього дощу. Вн знову лг у постль. Знову встав, пройшовся кмнатою. Вн добре пам"ятав цю нч.

В цю нч прозорий кришталевий келих його стражденно душ переповнився бажанням уже неможливого щастя, через край потекло безсоння дзвнким струмочком туги, яка вдлунювала у скронях споминв рзкою гостротою жорстоких слв: "все це вдходить дал й дал у минуле...", "цього вже нколи, нколи не повернеш...". А Сергй стояв слухав, як стук годинника в пустй кмнат вдлуню в його спустлих грудях стуком якогось не його, якогось чужого серця - так наче у покинутй осел вконниця пд втром повол хльоца об стну. В той час Сергй достеменно пзнав науку не озиратися назад, коли йому у спину так гарячково дихала безповоротнсть його утрат, назирц ходили докори по п"ятах минулого кохання слд у слд, коли вн ходив босонж кмнатою з кутка в куток, з кутка в куток... В цей час навть його самотнсть, та самотнсть, яка вднин буде щоноч спати поряд з ним, навть самотнсть ця т ноч вд нього вдцуралася й сидла ображено в кутку, зщулившись примарою глевко тн, очима темряви зловтшно споглядаючи, як пдходить до вкна притуляться щокою до холодного скла Сергй - нколи, нколи сльозам осннх дощв не литися холодними щоками вкон з такою гркотою, з якого по його щоках текли його гаряч сльози. А за вкном, засян в рллю захмареного неба, наснини невидимих зрок пускали паростки притлумленого потойбчного сяйва, що виблискувало в краплях дощу, в якому, наче в попел вд спалених моств покрно тлли ус майбутн сни про те, що не бува назад дороги...

Сергй добре, навть занадто добре пам"ятав ту нч. Ще затемна вн одягнувся, застелив постль, пройшов у другу кмнату, де ще глибоко спала господарка хати. Потихеньку, аби не розбудити бабусю, Сергй витяг з кишен грош й, не розбираючи в темряв скльки саме це було грошей, поклав деклька купюр на стл, тод тихо навшпиньки вийшов з хати й пшов свою дорогою, хоча яка саме з дорг була його дорогою, вн навряд чи мг би тод сказати.

Але доля знала сама краще за Сергя його шлях - вона вела його впевненою рукою. Деякий час вн, тамуючи сво бажання вд чогось ткати й залишатися, хоч серед людей, але на самот, десь блукав, щось робив. Все це, може, й нагадувало спосб життя безхатченка, але лише зовн лише дуже наближено. Сергй все ж десь наймався на всяку роботу, десь пдробляв як професонал малярством, не ночував будь де, тим паче на вулиц, але знмав яке-не-яке житло на нчлг.

Але вс ц зовншн обставини зовсм його не обходили. Головне те, що вдбувалося в його зболенй душ. Головне те, що щоразу, намагаючись якнайдужче виснажити себе щоденною тяжкою роботою, зморений надвечр Сергй лягав у над забутися принаймн до ранку в глибокому непробудному сн, але десь опвноч просипався, й до ранку його перевертало з боку на бк безсоння.