Вигнання в рай (СИ)

Отже, Сергй Богданенко розпису храм села Веселого, псля чого кудись тимчасово де, але вже не повертаться, потм невдовз в монастир святого Миколи з"являться незнайомець, який почина писати дивовижн кони й просить збергати авторство цих кон в глибокй тамниц, причому кони ц такого атунку, що х за рвнем можна порвняти хба що з розписом храму села Веселого - можливо, в автора розпису Богданенка був якийсь гдний його геня за рвнем таланту колега художник, який би мг теж створити щось подбне, але такого художника поки що не було, принаймн про такого до цього часу ще нхто не чув, та й стиль, у якому був виконаний розпис храму стиль, у якому Михайло писав сво кони, дуже вже були подбн. Висновки, як кажуть, напрошувалися сам собою.

А ще на шальки доводв такого кшталту додала ваги одна сторя, що трапилась невдовз псля того, як незнайомець-конописець став отцем Михайлом. Написавши вже деклька кон, конописець Михайло якось попросив отця-настоятеля Костянтина, щоб наступна кона, над якою Михайло тод саме працював, була передана в жночий монастир свято Ольги, розташований неподалк. Отець Костянтин, звичайно ж, задовольнив прохання свого нового нока - новостворена Михайлом кона вдразу ж була передана одному з молодих ченцв, який вирушив з цим даром до жночого монастиря свято Ольги. Коли ж цей молодий монах прибув до жночо обител з дарунком, то його запросили для передач кони до само настоятельниц, яка особисто виршила прийняти дар. Настоятельниця жночого монастиря свято Ольги матнка Параскева, прийнявши до рук принесену кону, довго милувалася цю святинею, не в змоз вдрвати очей вд неземно краси - це був нби кольоровий молитовний пснеспв, що унаочнював божественну гармоню всесвту.

- Що ж, - коли нарешт вдрвала оч вд кони, звернулася матнка Параскева до монаха, який цю кону принс, - це дйсно витвр справжньо натхненно Господом ври. Передавай Сергв подяку, передавай йому велику подяку.

- Якому Сергв? - здивовано заблимав на не очима збентежений монах.

- Як це якому? - ще раз лагдно подивилася на кону настоятельниця. - Автору ц кони, кому ж ще.

- Але ж цю кону написав... - молодий монах мало не промовився "отець Михайло", але вчасно похопився, згадавши наказ отця Костянтина збергати м"я автора кон в суворй тамниц. - Тобто, я хотв сказати, - тльки й мг вн зняковло пробурмотти, знчено поглядаючи на матнку Параскеву.

- Ти хотв сказати, що кону написав нкогнто, чи не так? - поблажливо посмхнулася матнка Параскева. - Добре, нехай буде так. Передавай, в такому раз, велику подяку цьому вашому нкогнтов. Тльки ж обов"язково передавай, зрозумв?

- Так, так, зрозумв, - закивав головою монах, - аякже, передам обов"язково передам. Аякже.

Таким чином для всх ченцв монастирсько брат обител святого Миколи нкогнто хнього брата конописця Михайла було розкрите повнстю: те, що знаменитий художник Сергй Богданенко й нок Михайло - це одна й та ж особа, вже не викликало н в кого жодних сумнвв. Але усвдомлювали це ченц незалежно один вд одного, кожен сам особисто прийшов до цього висновку, жодного слова мж ними не було мовлено на цю тему, тим паче нхто нколи й словом не натякнув про це самому брату Михайлу.

Якщо вже сутний, марнотний свт втратив такого свого громадянина, як Сергй Богданенко за його ж власною, вочевидь, доконечною потребою, то ясно, що вдбулось це з необхдност, в якй вбачалась не лише воля самого Богданенка, але й воля сильнша й вища, воля, без яко, як вдомо, й волосина з людсько голови не впаде. Отже, для сути й марнот свту цього раз назавжди зник Сергй Богданенко, а для служння Богу навчно народився брат у Христ Михайло - намагатися пддати це сумнву, чи копирсатися в цьому заради угамування сутно цкавост, було б просто великим грхом. конописець Михайло мг спокйно почуватися безповоротно прийнятим до братства, тих, хто безоглядно присвятив себе вдданому служнню Господу, нхто й нколи жодним натяком бльше не порушить його впевненого спокою у служнн Богу, нхто й нколи не пос в його душ жодного сумнву, аби не дати йому жодного приводу для озирання назад в минуле, вочевидь, дуже болюче для Михайла. Художник Богданенко назавжди помер для цього тимчасового сутного свту, але для вчного життя народився брат Михайло, якому вже не треба бльше помирати.

Так, чернець-конописець Михайло був справд тим самим малярем Сергм Богданенком, який зник безвсти т злощасно ноч в мстечку Першотравневому псля прикро пригоди з рою Федорчук, яка влаштувала тод Сергв хитромудру пастку, цлком гдну риного кумиру, росйсько мператриц Катерини Друго, пастку, в яку Сергй таки втрапив, хоча все ж йому вдалося в останню мить, можливо лише завдяки Божому провиднню, вислизнути з ц пастки, не ставши таким чином смертельним знаряддям в руках ц пдступно розбещено двчини, майже двчинки, ри Федорчук. ра Федорчук, Гриня, мстечко Першотравневе, вечр, нч...