Вигнання в рай (СИ)

Коли ж вранц, не дочекавшись Сергя, Гриня метнувся можливими мсцями перебування Сергя - вд храму й осел батюшки Санька до злачних мсць Першотравневого - й нде гостя не знайшов, отод вже вдсутнсть новоприбулого художника стурбувала всх. Тод вже сам Федорчук задяв ус сво можливост для якнайскоршого пошуку свого гостя: були пднят на ноги вс можлив установи вд млц й пожежних до добровольцв з мисливських спортивних органзацй. Млцю були задян службов собаки: ру з Гринею дещо стурбувало, коли взятий собакою Сергв слд привв до мсця хнього вчорашнього романтичного побачення. Але службов собаки виявили ще й слди Сергя, як вели до храму й до батюшки Санька, слди, як петляли примськими перелсками, виводили до рчки, врешт привели до залзничного полотна й автостради... Особливо, звичайно ж, примусили задуматися слди, як виводили до залзниц й автостради, а також т слди, що вели на берег рчки: шукали можливу причину зникнення слду в цих пунктах - задяли навть водолазв, як обшукали дно рчки... Але няких результатв пошуки не дали.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

1.

"Зник безвсти", - ясна рч, що така новина щодо Сергя Богданенка, який похав не надовго для реставрац храму й мав незабаром повернутися на власне веслля, навряд чи залишила байдужим хоч когось у сел Веселому. Ця новина збентежила й засмутила всх. Звичайно ж, засмутилися Горпина Степанвна, отець Михайло, засумувала Оксана за свом коханим. Але Оксанина печаль була далекою вд розпачу, це була свтла, висока печаль - Оксана н на жодну мить не поврила в те, що Сергя вже не було серед живих, хоча, якби навть вона точно знала, що його фзична плоть вже перестала снувати, то й тод вдчай та розпука не змогли б опанувати Оксанину душу: адже н найменший сумнв нколи б не збентежив переконання в тому, що псля швидкоплинного земного снування хн з Сергм душ зллються у житт вчному.

Безцнну кону, яка мала б слугувати оплатою за реставрацю Першотравневого храму, Семен Павлович Федорчук, таки викупив на аукцон й подарував для храму села Веселого, незважаючи на те, що реставрацю в мстечку Першотравневому Сергй не лише не виконав, а навть не розпочинав. Федорчук навть сам прихав до Веселого для передач кони мсцевй громад в день офцйного вдкриття новозбудованого мсцевого храму, розпис якого був здйснений Сергм ще влтку, але оскльки храм до дня офцйного вдкриття був зачинений, то розпис цей був для широкого загалу тамницею.

Торжество ж вдкриття нового храму села Веселого вдбулося в день Покрови Пресвято Богородиц. Окрм мсцево громади, Федорчука з безцнною коною та багатьох мсцевих гостей, на освячення храму прибуло дуже багато гостей з столиц, з ус Украни: чутки про намри одного з найкращих майстрв церковного малярства, напруживши вс сво сили й можливост, зробити цей розпис надзвичайним, а також обставини, за яких цей розпис став останнм у житт художника, який так трагчно зник безвсти прямо напередодн свого веслля - все це притягло до тако, здавалось би, не надто значно под, як освячення одного з невеликих провнцйних храмв, загальнонацональну увагу.

Величезний натовп зантригованих гостей, що прибули на торжество, буквально заполонив людським морем пвсела. Коли ж псля врочистих промов, освячення нового храму й повернено святин-кони, храм нарешт вдкрився для всезагального доступу, то гост, що збралися навколо храму, змогли заходити в цей храм тльки по черз невеликими групами. Останн вдвдувач, простоявши з самого ранку, змогли зайти до храму вже аж надвечр - хоча в цей осннй день було вже досить прохолодно, нхто з них н на мить не пожалкував, що чекав сво черги цлий день. Кожен з тих, хто заходив цього дня до храму й милувався розписом, вд професйних митцв, критикв журналств, що писали на мистецьк теми, до простих селян паломникв - кожен був просто вражений красою, силою, щирою вдвертстю й водночас простотою, з якою виконавець цього розпису доносив до глядача здавалось би надзвичайно складн й висок, майже недосяжн стини добра, любов, справедливост й милосердя. Кожен, хто заходив у храм зустрчався з цим розписом, той виходив з храму вже зовсм ншою людиною - чистшою, добршою, милостившою...

З тих пр невеликий храм села Веселого став одним з найвизначнших мсць паломництва як вруючих, так просто аматорв, що хотли помилуватися вже славетним розписом, який ставав дедал все славетншим славетншим: все частше й частше лунали твердження про те, що з часв Мкеланджело не було ще тако сили, тако оригнальност й новизни, тако епохально велич - що, ясна рч, загалом сприймалося поки що дуже скептично, як неминуч в таких випадках перебльшення, але непересчна мистецька значущсть розпису Богданенка все ж не викликала вже жодних заперечень навть в академчних мистецьких колах.

Хоча для самих мешканцв села Веселого знаменитий вже на весь свт розпис хнього храму був приводом не лише для гордост, але й для сумних роздумв про несповдимсть шляхв Господнх, адже нагадував про нездйснене, скорш за все вже нездйсненне щастя хньо улюблениц Оксани - можливе щастя Оксани з Сергм було б щастям для кожного в сел, але...