Читаем Вигнання в рай (СИ) полностью

- Що ж, не поврити тоб просто неможливо, але хотв би тльки нагадати про мою пропозицю продовжити наш любовн утхи й ще пару разв трахнутись. От скльки вже часу ми змарнували даремно на розмови - за цей час я мг би тебе задовольнити деклька разв. Та, може, й зараз ще не пзно, - Гриня обйняв свою подругу.

- Припини, - ра нжно вдхилила його руку. - От якраз сьогодн наш розмови й не були даремними на вдмну вд любовних утх - перепихнутися ми завжди встигнемо, а зараз нам, як нколи, треба тримати руку на пульс подй, знати все, що вдбуваться навколо й якомога частше одне одного повдомляти про под. Особливо ж ретельно треба слдкувати за нашим месником Богданенком: от скажи, будь ласка, чи знаш ти, де зараз цей наш Рафаель, чим зайнятий - як пам"яташ, ти ж брав на себе справу нагляду за ним, то що ти з цього приводу можеш повдомити?

- Та я ж тоб вже казав, - трохи знтившись, вдповв Гриня, - що зранку я його водив у тир переврити його стрлецьк здбност озброти, потм вн пшов до церкви, потм зайшов до Санька...

- що дал? Давай скорше, - нетерпеливилася ра, побачивши, що Гриня зам"явся застряг на слов.

- Та, розумш, коли вн зайшов до Санька, то я думав, що вн там пробуде досить довго - ну там доки вони поговорять про справи та ще пообдають, Богданенко ж з ранку нчого не в, а потм я думав, що вн пде в церкву, бо куди ж йому ще йти. От. А я тим часом виршив упоратися з деякими нагальними справами. От... - Гриня почесав потилицю, вдвернувши погляд вбк.

- Що от? Кажи вже, - все бльше настирливо пдганяла його ра, - та скорше.

- Та що ж, кинувся вже псля обду, а його нде нема, - розвв Гриня руками, - н в Санька, н в церкв... Грець його зна, де вн подвся - я його по всьому мсту шукав. Нема, та й нема.

- Прекрасно! - з невимовним сарказмом подивилася ра на Гриню, який утупив погляд в землю. - Прекрасно! з такими кадрами доводиться працювати. Грець його зна, де вн, - розвела вона й соб руками, перекривляючи свого друга. - оце, загубивши його слд, ти св соб спокйнснько в машину й похав взяти мене й повезти в лсочок потрахатись? Прекрасно!

- Та куди вн поднеться, цей твй Мкеланджело? - якось нехотя виправдовувався Гриня.

- Куди поднеться? Куди поднеться? Ти що, зовсм забув, з ким ми, врешт решт, мамо справу? Ти зовсм забув, що крм того, що вн Мкеланджело, вн ще й Рембо? А може вн сам виршив все переврити й прослдкувати, наприклад, за мною, за тобою, чи ще щось в такому дус? Про це ти не думав? - ра, дещо втишивши мову, легенько луснула долонею Гриню по лоб. - А може оце якраз зараз наш художник-шпигун сидить десь тут неподалк пд кущем любснько слуха оцю нашу з тобою розмову? Про таке ти не думав соб? - вона, жартома взявши свого коханого за чуба, трохи пдвела його опущене долу чоло й прискпливо подивилася йому в оч.

Сергв ж, який в цей час, сидячи хоч не за кущем, а за деревом, все ж таки й справд все чув дуже добре, залишалося тльки грко посмхнутися. Хоча й грка ця посмшка все ж промайнула якось чисто нстинктивно, машинально, не зворушивши глибин його душ, а лише поверхово торкнувшись його розпачливо болючих думок. У глибин ж його душ нуртували бурев таких почуттв пристрастей, як год було якось визначити, тим бльше год було виокремити якусь одну з них - цей змний клубок просто вдверто жалив його нутрощ непереборною отрутою зради, цинзму, брехн, облуди...

- Та ти що? - Гриня, якось наче аж перелякавшись через рине припущення, почав озиратися навколо, нби й справд намагаючись побачити, чи не сидить тут десь неподалк хтось не пдслухову хню розмову.

- Та не переймайся, - поблажливо посмхнулася ра, - я жартую. Хоча тебе й треба було налякати хоч трохи, аби провчити за таку недопустиму безпечнсть. Та нехай вже по всьому, тльки ж дивись мен, щоб надал тримав мен все пд контролем не спускав н на мить з ока цього Рафаеля, Дон Кхота й Рембо в однй особ.

- Та досить вже мене тикати носом. Нде вн вд нас не поднеться. Сидить, мабуть, десь зараз обдуму сво оц свят картинки, ц його комкси про Господа Бога, як вн буде малювати на стнах нашо церкви, щоб розважити наших мсцевих релгйних фанатв на чол з нашим дорогим незамнним Саньком.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Последний
Последний

Молодая студентка Ривер Уиллоу приезжает на Рождество повидаться с семьей в родной город Лоренс, штат Канзас. По дороге к дому она оказывается свидетельницей аварии: незнакомого ей мужчину сбивает автомобиль, едва не задев при этом ее саму. Оправившись от испуга, девушка подоспевает к пострадавшему в надежде помочь ему дождаться скорой помощи. В суматохе Ривер не успевает понять, что произошло, однако после этой встрече на ее руке остается странный след: два прокола, напоминающие змеиный укус. В попытке разобраться в происходящем Ривер обращается к своему давнему школьному другу и постепенно понимает, что волею случая оказывается втянута в давнее противостояние, длящееся уже более сотни лет…

Алексей Кумелев , Алла Гореликова , Игорь Байкалов , Катя Дорохова , Эрика Стим

Фантастика / Современная русская и зарубежная проза / Постапокалипсис / Социально-психологическая фантастика / Разное