Вигнання в рай (СИ)

- А як я спритно, можна сказати вртуозно, просто таки неперевершено озбров нашого героя, - не вгавав Гриня, - як природно, невимушено я вручив йому пстолет, надавши в його розпорядження знаряддя майбутнього вбивства твого дядечка-татуся - все це виглядало, як звичайний щиросердний подарунок вд ус душ, так що н до чого не пдкопашся. Та ще при цьому я привв його в тир, де й переконався в тому, що наш художник до всього ще й просто таки вртуозний стрлець, принаймн, я таких зустрчав дуже мало в свому житт, та можна сказати, що майже нкого з стрльцв такого класу я ще й не зустрчав. Просто Робн Гуд, та й год.

Сергй же при цих словах знову, вже вкотре сьогодн, вдчув у себе за поясом брюк ваготу подарованого Гринею пстолета.

- Та молодець, молодець, - поблажливо промовила ра. - Все це дуже добре: те, що ти зумв, як я тоб й доручала, не викликаючи пдозри озброти нашого майбутнього месника й героя, те, що переконався в його стрлецькй спроможност. Молодець. Але все це просто меркне на тл т велично й проникливо трагед, яку я розграла сьогодн вноч перед мом диним глядачем Богданенком. О, це було щось! - з сяючим обличчям, вона пдняла до гори руки з розчепреними пальцями, символзуючи цим жестом свй трумф. - Оце була дйсно вртуозна гра! Як я страждала, як побивалася, падаючи на спвчутливе плече мого захисника й героя! Дуже жаль, що нас при цьому було тльки дво. Як би я хотла, щоб у ц сцени були глядач. Як би я хотла, щоб наш з Богданенком нчн сцени були принаймн знят на кноплвку х можна було б час вд часу переглядати - ти б тод переконався в тому, що я не даремно з дитинства мрю стати акторкою. Щоправда, - ра хитро примружилась, зблиснувши з-пд лоба на Гриню лукавим поглядом, - до останньо сцени ц трагед ти особисто мг би поставитися не зовсм байдуже, адже це була, власне, сцена в постел. Але ж ми з тобою про це домовилися й ти обцяв при цьому мене не ревнувати, тим паче, що гра, як то кажуть, варта цього, на кону стоять мльярди доларв Федорчука. Та маю ззнатися, хоча ранше й пдсипала сама нашому художнику за вечерею дещо, що б не дало йому вноч заснути й пдсилило його чоловч здатност, як жнка не маю права жалтися на свого нчного партнера - в постел вн просто бог, так що до обдарувань художника й вона вн цлком заслужено може додати звання Казанови, видно в свй час, коли, як я читала в його дось, вн ще не був глибоко вруючим християнином вдверто вддавався, як от ми з тобою, всм принадам свту цього, вн був справжнм гером-коханцем, жнкам стосовно нього не було на що скаржитися. Та ти не переймайся, - поклала вона руку на плече Грин, побачивши, що той все ж не може притлумити ревнощ, не зважаючи на сво попередн обцянки не ревнувати ру, якщо тй доведеться заради справи переспати з новоприбулим художником, - адже Богданенко розплатиться за те, що з мною переспав не тльки тим, що стане, власне кажучи, найманим убивцею поршить мого любого дядечка, зробивши мене цим самим диною законною спадкомицею дядькових мльярдв. Наш герой до всього цього ще й ншим чином розплатиться тут же за все: на дев"яносто дев"ять вдсоткв його вб"ють охоронц тут же на мсц, а отой один вдсоток, при якому наш терорист-месник мг би залишитися в живих, як ми й домовлялися, вже взьмеш на себе ти, Гриню. Так що жодних шансв у вбивц мого дорогого дядечка залишитися не ма. Все, як у найпднесенших трагедях: герой повинен розплатитися життям за те, що переспить з царицею - життя за нч з Клеопатрою!

- Все це дуже добре, - Гриня через силу намагався погамувати самовльн непереборн ревнощ й виглядати зовсм спокйним, - але ж чи вс оц наш мр й розмови не лише казковими замками, побудованими на пску. Ти впевнена, що цей розхвалений тобою, герой, обдарований всма талантами на свт, чи ти впевнена, що вн таки викона покладену тобою на нього мсю?

- От бачиш, правильно я жалкувала за тим, що н ти, н хтось нший не бачив мо з Богданенком нчно сцени, правильно я жалкувала, що ця сцена не була зафльмована - якби ти побачив цю сцену на власн оч, то не задавав би таких запитань. Якби ти це все побачив на власн оч, то ти побачив би яку я придумала життву трагчну сторю, який я вражаюче художньо довершений сценарй придумала на основ ц стор, як я мистецьки переконливо втлила цей свй сценарй в постановку ц трагед - навть лед Внтер позаздрила б. Ти переконався б у тому, що я заслуговую на звання геня, виступивши у втленн нчного спектаклю одночасно в рол письменника, сценариста, режисера й актора. Отод б у тебе нколи не виникло н сумнвв, н бажання задавати так питання. Навть не сумнвайся, замочить Богданенко мого названого татка, обов"язково замочить, знаменит мльярди Федорчука стануть моми, а значить твоми, - вираз риного обличчя виражав таку впевнену переконансть, що в спврозмовника вже не могли не розвятися будь-як сумнви - все мало бути лише так, як задумала ра, няк накше.