Вигнання в рай (СИ)

- Ця сцена так мене вразила, вона просто перевернула все мо життя: я побачила, як легко, не витративши жодно копйки, а тльки досконально знаючи особливост людсько природи з притаманними й пристрастями, проста слабка жнка, використовуючи ц знання й свою слабксть, може запросто перемагати найсильнших з сильних свту цього. Пам"яташ, як там вртуозно лед Внтер, використовуючи його переконання, примусила того молодого релгйного фанатика вбити лорда Бекнгема, не витративши при цьому жодно копйки. лорд Бекнгем таки загинув. А ще одне вдкриття, яке я зробила з цього - це те, що релгйн переконання людини дають найбльш можливост манпулювати нею, чим глибш ц переконання, тим ширш можливост вони дають для манпулювання. Це у нас, звичайних смертних, у тих, хто вдда весь запал душ на гамування свох плотських потреб, в кого вс, так би мовити, духовн сили поглинаються щоденними пошуками хлба насущного - це таких людей дуже важко пдловити на якомусь душевному поруху, який би допомг отримати над ними хоча б тимчасову зверхнсть владу, щоб використати людину, примусити чинити не власну, а твою волю. Адже в звичайних людей, як кажуть, см п"ятниць на тижн, якщо в них коли-не-коли й виникають хоч яксь душевн порухи, то ц порухи так непевн, так примхлив, так скороминущ, знову ж таки поглинут плотськими потребами, егозмом пдозрливстю, що такими людьми дуже, дуже важко керувати. Зовсм же нша справа з людиною вруючо, тим паче глибоко вруючою, як от, наприклад, цей наш вчорашнй гсть Богданенко - з такими, навпаки, дуже, дуже легко впоратися, бо в них завжди тльки одна дина душевна магстраль, дине, так би мовити, духовне рчище, яким охоплене все хн ство на вс часи. варто такого диноврного релгйного фанатика тльки вдало обробити, торкнувши й зворушивши при цьому його найвищ цнност, вдало спрямувати й пдштовхнути його - все, вн цлком у твох руках, вн викона найважч, найнеймоврнш тво забаганки, аби лише залишитись врним оцим свом найвищим цнностям, аби лише не зрадити самого себе сво божество. Все тут залежить вд правильност напрямку, в якому ти пдштовхнеш такого, як наш Богданенко.

- Зрозумло, я завжди знав, що ти дуже розумна, навть занадто розумна, знаю, що ти дуже майстерно, просто вртуозно володш мистецтвом словесно еквлбристики, але яким боком все це стосуться нашо тепершньо справи?

- А таким боком, що, коли я прочитала те дось, яке ти збрав про нашого художника Богданенка, особливо ж дзнавшись про його глибоку релгйнсть, я вдразу ж згадала про лед Внтер завербованого нею для вбивства молодого релгйного фанатика - ц ситуац були настльки схожими, ця схожсть була настльки разючою й переконливою, що я вдразу ж зрозумла, яким чином мен таки вдасться примусити цього глибоко вруючого художника Богданенка прибрати з нашо дороги мого дорогого дядечка. Бльше того, крм глибоко релгйно ври й мистецького фаху, Богданенко ще до того й не останнй знавець бойових мистецтв, вн до того ж ще й справжнй боць, воював в Афганстан, вбивав людей - а це все така вибухова сумш, що варто лише вдало пдбрати детонатор спритно його застосувати, вибух буде тако сили, що... - оч ри горли захопленням. - Що зруйнувати можна все на свт. Я вдразу тод побачила план наших дй, хоча лише в загальних рисах, але довести все це до досконалост було лише справою часу, головне - побачити загальний принцип д. Хоча, звичайно ж, детальна розробка операц важить дуже багато, з чим я до реч теж справилася непогано, я думаю цього ти не будеш заперечувати, - вона хитро примружилася, подивившись Грин в оч, на що той тльки посмхнувся. - А втлення в життя? Втлення в життя, нехай дуже добре розробленого плану, дуже непроста справа, я б сказала, жива й дуже складна справа - тут потрбна й мужнсть, вигадка, й артистизм, особливо ж здатнсть адекватно реагувати на непередбачуван ситуац.

- це все, зову ж таки, ти, ти й тльки ти, дина, незамнна й неперевершена? - Гриня розвв руки й рончно посмхнувся. - Завжди тльки ти одна.

- А хба це не так? Хба це не правда?

- А як же я? - запитав Гриня. - Хба я погано вчора втлив у життя, хоча, не стану заперечувати, й справд розроблену тобою, сценку нашого знайомства з Богданенком, коли я, поганий хлопець, налетв, наче коршак, на тебе, маленьку беззахисну двчину, примусивши благородного художника-лицаря Богданенка захищати бдну двчину, а потм з нею познайомитися для того, щоб пзнше зустрти в дом Федорчука, й потм бути зантригованим всма цими обставинами, так дал, так дал... Я правильно викладаю втлений з мою допомогою твй план?

- Правильно. Правильно.

- Так от, крм того, що я так вдало втлив цей твй задум у життя, я ще й, вибачаюсь, отримав при цьому вд Богданенка добрячого прочухана, ще й зараз ребра болять, треба вддати йому належне - художник наш таки не останнй боць добряче нам"яв мен боки. Так що я ще й постраждав при виконанн.

- Та молодець, молодець, - похвалила його ра, погладивши жартома по голов. - Але ж заманила його в цю,так би мовити, пастку для знайомства таки я.