Вигнання в рай (СИ)

Що це? Сергя знову пройняло почуття впзнавання чогось знайомого - чоловчий голос, яким хтось то глухувато щось розповдав, то стримано смявся, когось нагадував. Зовсм недавно Сергй десь чув такий приблизно голос. Батюшка Санько? Незнайомий дядько, що про Санька розповдав? Гриня? Гриня! Гриня?.. Сергя почало опановувати розумння реальност зовсм неочкуваного - чим ближче вн пдходив, тим впевненше переконувався, що чоловчий голос належав Грин: промайнула навть грайлива думка про те, чи думав Гриня, даруючи йому сьогодн зброю, що з цю зброю хтось сьогодн пдкрадатиметься до самого ж Грин. Сергй навть виршив пожартувати зараз, вже почав розмрковувати над тим, як саме вн зараз пожарту, але невдовз йому навдрз вдбило охоту жартувати - йому стало не до жартв вд наступно хвил впзнавання: разом з чоловчим голосом, що належав, це вже точно, Грин, лунав ще й голос жночй, навть не жночий - двочий...

Та н, цього не може бути! Хвиля впзнавання почала раптом перетворюватися на дев"ятий вал, що загрожував не лише затопити бажання Сергя пожартувати, а й змити, перевернути, знищити все, все... Та н, цього н в якому раз не може бути. Якщо б Сергй припустив можливсть почути ц два голоси разом, то тльки не в такй близькй, дружнй, жартвливй, навть веселй розмов. все ж - вн ще не зовсм глухий. Але цього бути не може! все ж, чим дал Сергй наближався до весело пари, а те, що х було лише дво, вже не викликало някого сумнву, чим ближче вн пдходив, тим впевненшим ставало його переконання, що двочий голос - це голос ри, т само ри, з якою вн познайомився, коли вона була також в компан Грин, але й тод було не до жартв; ри, яка вчора була в стан такого глибокого вдчаю, що Сергй навть уявити соб не мг би веселу посмшку на устах; ри, через безмежне спвчуття до яко, Сергй зрадив Оксану. Та н, це, мабуть, просто розбуяла Сергва фантазя, помножена на його пустий шлунок надзвичайн пригоди, намагаться навяти йому марево, галюцинацю - рин голос, який вн плута з голосом якось подружки Грин.

Повльно, якомога не чутнше Сергй наблизився до весело пари, яка була зайнята жартвливим щебетанням псля сексу, адже те, чим щойно займалися ц дво молодих людей протилежно стат, не викликало някого сумнву - Гриня повльно й самовдоволено застбав ширнку, а його подруга, пднявши спдницю до самого поясу, одягала панчохи: вже досить вдчутно сутенло, але коли Сергй, вже достатньо наблизившись, визирнув з-за стовбура дерева, за яким ховався, то побачив усю цю картину все ж достатньо чтко, аби в нього не виникло жодних сумнвв у тому, чим вони щойно були зайнят, а ще в тому, що це були саме Гриня разом з рою. Так, це була вона, та сама ра, небога Федорчука. Сергй, побачивши цю картину, вмить нстинктивно вдвернувся, пдкоряючись пдсвдомому бажанню уникнути ганебного пдглядання нтимно сцени, невльним свдком яко вн став, але ц мит споглядання було цлком достатньо, аби вн все зрозумв в нього не залишилось жодних сумнвв. Так, це були Гриня й ра, як щойно займалися коханням, а тепер весело щебетали, радсн вдоволен. Побачене нби блискавкою прошило наскрзь Сергя, наче паралзувавши його: все тло обезсилло, яксь ватян, нби чуж, ноги почали пдгинатися - вн, притулившись спиною до дерева, повльно сповз до низу й св пд деревом, пдбгавши ноги й утупивши невидющ оч в срючий морок осннх сутнок.

- Щось ти сьогодн дуже швидко вдовольнилася, - вбравши сорочку й застбнувши брюки, жартвливо кинув Гриня. - А може продовжимо ще? Хоч пару разв, - вн пдйшов до ри, яка в цей час, пднявши спдницю й одягнувши трусики, одягала панчохи на сво красив ноги, й озирнувшись, весело посмхнулася. - То як, може все ж ще трохи побавимося, га? - наполягав Гриня, пдйшовши до ри впритул, потм погладив оголен ягдниц й повльно просунув руку помж ноги. - Давай ще трохи...

- Та н, на сьогодн вже досить, - м"яко вдввши його руку вбк, вдповла ра й опустила спдницю, прикривши ноги. - В цей вдповдальний час нам взагал треба було б не тльки обмежити наш зустрч, а й зовсм перестати зустрчатися. Це було б краще з усх бокв. Та вже нехай. Що зроблено, те зроблено. Та на сьогодн вже досить. Треба бути обачншими. А то заради задоволення миттво слабкост ми так можемо зруйнувати всю справу. так все висить , можна сказати, на волосинц, найменший промах з нашого боку, найменша помилка - все, вся справа котов пд хвст. А ми сьогодн вже зробили таку помилку. Так що все, досить. Принаймн на сьогодн. Ще ось трохи подихамо свжим осннм повтрям гайда додому.

- Слухаю пдкоряюсь, - вигукнув Гриня.

Сергй в цей час знаходився досить близько й дуже добре все чув, хоча сидв спиною до Грин з рою, ще й за деревом, та все, що вдбувалося, наче бачив на власн оч.

- Слухаю та пдкоряюсь, - повторив Гриня, жартома приклавши руку до скрон, нби вддаючи по-вйськовому честь, - ваше висо-о-окоблагород.

- Жартуй, жартуй, - поправила ра кофтинку. - Так точно ти жартував, коли я тльки задумувала всю цю оборудку з цим Богданенком, з цим нашим художником-каратистом - ти ж тод тльки смявся з мене, називав фантазеркою, Шахерезадою.