Unknown

Ця зміна, початок якій було покладено ще під час весняної виборчої кампанії, вимагала додаткових витрат. Сума цих витрат воістину величезна, якщо вважати, що навіть найскромніше чудо коштує грошей. Не кипить безкоштовно кров св. Януарія, не пахне задарма фіал­ками нетлінне тіло монашки. Коли найсвятіший визнав свого часу за доцільне організувати щось на зразок вшестя Муссоліні, настоятелеві міланського собору до­велось витратити на саме лише викрадення трупа дуче 200 тисяч лір. Правда, для подібної мети апостольська столиця могла б мобілізувати власні матеріальні ресур­си, проте такий захід був би явним порушенням її тра­диції, згідно з якою творення благих діл є незапереч­ним привілеєм овечок. Видимо, не що інше як повага до цієї традиції спонукала останнім часом містерів морга- нів передавати Ватіканові через руки кардинала Спелл­мана щомісячну «лепту св. Петра» в півмільйона до­ларів...

Ця щедра лепта, помножена струмками лепт, що пли­вуть з «вільних країн», на зразок франкістської Іспанії, дає Ватіканові можливість посилити до максимуму на­ступальні дії. Для розроблення детального стратегічного плану було скликано в липні минулого року таємну на­раду 12 мудреців ватіканського Сіону *, тобто найдобірні- ших і найзапекліших кардиналів з різних країн. Містер Тейлор, як мирянин, розуміється, не брав у ній участі безпосередньо, поклавши свої функції на представника кардинала Спеллмана, монсеньйора Фултона, що уславив­ся в себе дома в ролі антикомуністичного експерта.

Відомості, що просочились назовні, говорять про те, що рада кардиналів мала винятково войовничий харак­тер і, таким чином, цілком виправдала надії містера Майрона Тейлора. Державний секретар кардинал Мон- тіні, який репрезентував папу, заявив у своєму програм­ному виступі, що князі католицької церкви повинні у своїх проповідях і пастирських листах роз’яснити вір­ним, що всяку і всіляку допомогу вони повинні пода­вати перш за все особам, які ведуть боротьбу проти без­божних елементів,— головним чином у східній Європі. «Церква,— сказав Монтіні,— не завжди буде спромож­на вибирати засоби, але кінцева мета виправдує заходи, яких, можливо, хоч-не-хоч доведеться вжити...»

У зворушливій одностайності схвалили присутні кар­динали заслухане повідомлення, що було нічим ін­шим як оголошенням католицькою церквою нещадної «священної» війни соціалізму, комунізму і так званим «народним демократіям».