Unknown

Крутий поворот було зроблено і в пропаганді. Модні безпосередньо після війни зітхання про «свободу люд­ської особистості» і філіппіки проти «диктатури» раптом зникли з ватіканського вжитку, поступившись місцем одвертим заявам про абсолютистські зазіхання церкви у всіх галузях життя. Міланський кардинал Шустер, ця «жахлива дитина» Ватікану, який дозволяє собі говорити вголос те, що папі дозволяється тільки думати, знову був спущений з ланцюга. Мракобіс із мракобісів, що свого часу возводив Муссоліні в «новоявлені Костянтини», виго­лосив тепер послання, в якому оголошує творінням са­тани, отже, і підлягаючим аутодафе, все, що не вміщує­ться на прокрустовому ложі католицьких доктрин.

До зойків Шустера прилучився поміркованіший, та проте не менш рішучий голос графа делла Toppe, який більш діловим стилем виклав в «Оссерваторе романо» те, що Шустер вирікає наче в стані епілептичного при­падку:

«Найсвятіший престол охороняє недоторканість прин­ципу, що заперечує свободу совісті, свободу преси, това­риств і свободу викладання, бо вони є засобами поширен­ня ідей, які не збігаються з догмами церкви».

Таким чином, прихований на якийсь час фашизм було відновлено Ватіканом у правах і гласності, а като­лицький хрест знову кокетливо визирнув з в’язки лік- торських різок.

Колишній секретар фашистської партії Карло Сфор- ца, який з дозволу конгрегації св. канцелярії перехову­вався досі під скромною сутаною служителя Христово­го, міг нарешті зітхнути і змити набридлий йому грим: з боку колишнього бібліотекаря його святості пана де Гаспері особлива небезпека йому тепер не загрожувала. Погано себе почував либонь тільки колишній капелан фашистської міліції дон Пріско, який ще недавно очолю­вав терористичну групу «Макрі». Йому явно не поща­стило: організовані ним в одному з римських монасти­рів склад зброї і виробництво бомб було викрито напе­редодні згаданої зміни курсу...