Unknown

Радянський народ — великодушний народ, але горе тому, хто зловживає цією великодушністю. Керівники уніатської церкви вперто продовжують антинародні тради­ції своїх проклятої пам’яті попередників. Що ж, вони знають, що все має свої межі — великодушність народу також. Сьогодні ми кажемо — годі! Грона гніву до­стигли.

ОТЕЦЬ ТЬМИ І ПРИСНІ * * *

Не бачило того око, не чуло вухо, не спадало те на серце чоловікові.

І Кор., 2, 9 — 11

«Де мої гроші? Віддайте мені мої гроші!» — такий був приблизно зміст листа, надісланого рицарем рим­ської біржі якимсь Россіні його святості Пію XII. Ця чревата наслідками подія сталася 29 січня 1948 року. Проте минув лютий, а папа, видно, й не думав відповісти на лист сеньйора Россіні, що опинився на грані розо­рення. Святий престол уперто мовчав.

Доведений до розпачу комерсант забув усі правила пристойності. Рискуючи втратити вічне блаженство в по­тойбічному житті, він надав справі гласності. Одночас­но з заявкою па ім’я прокурора Россіні вручив редакто­рові газети «Воче републікана» текст листа, адресованого папі, та факсиміле невиконаних платіжних зобов’язань Ватікану, виданих по всій формі на бланках папського міністерства фінансів, так званої «Адміністрації майна найсвятішого престолу».

На другий день фотокопії цих документів опинилися на сторінках газети, світ став свідком нечуваного скан­далу. Всі чекали: що скаже Ватікан?

І Ватікап сказав. 5 березня у ватіканському органі «Оссерваторе романо» з’явилося коротке повідомлення про арешт папською гвардією єпископа Едуардо Чіппіко Преттнера, чиновника державного секретаріату святого престолу, викритого, мовляв, тільки в підробці, шахрай­стві і крадіжці дорогоцінностей на суму 100 мільйонів лір. Тут же згадувалося про те, що злодійкуватий прелат утік, «віддалившись у невідомому напрямі».

Такий фінал цієї історії цілком улаштовував папу і його найближчу довірену особу — прем’єр-міністра Іта­лії де Гаспері, але зовсім не влаштовував Россіні, який уперто вимагав повернення украдених у нього «Адміні-

страцією майна найсвятішого престолу» 370 мільйонів лір. З допомогою репортерів йому вдалось вияснити міс­це перебування прелата Чіппіко. Збентеженому прокуро­рові залишалось тепер тільки одне: застосувати свої упов­новаження.