Unknown

«Рутенський народ притримується своєї старої бать­ківщини (Мадярщини) та її територіальної недоторка­ності, водночас він протестує проти всіх спроб, які є скеровані на відрив рутенів Мадярщини від їх мадяр­ської правітчизни або загрожують Мадярській державі».

Але мрії ужгородських панотців про «недоторканість» їх мадярської «правітчизни» так і лишилися «мріями від­рубаних голів». Уярмлені Віднем і Будапештом народи скидали свої кайдани.

Перед уніатськими зрадниками постало питання: що далі? Мадярська опора їх влади та впливів зникла, а від півночі підходила близько хвиля Жовтневої революції, якої із затаєним подихом і з надією в серці чекали тру­дящі Закарпаття. Чимало закарпатських українців пліч- о-пліч з трудящими мадярами боронили свою Радянську владу під час угорської революції 1918 року. Проте реак­ції тоді вдалося придушити повсталий народ. Не поки- даючи мрії про відновлення угорського панування, греко- католицькі мадярони вирішили пристосуватися до нового становища. Вони прикладали всіх зусиль, щоб Закарпаття окупувала буржуазна Чехословаччина, єдина в той час си­ла, яка могла врятувати запроданців від суворого й спра­ведливого народного суду.

Занадто вже скомпрометовані ренегати відходять у тінь, на першому плані з’являються маловідомі досі фігу­ри, серед них деяка кількість цивільних осіб, які повинні створювати враження, що за греко-католицькою церквою «стоять маси». Вони навіть поділяються на кілька партій, що будуть димовою завісою, за якою уніатським ренега­там зручніше буде готувати відновлення мадярського па­нування. «Масонська» Чехословаччина їх не задовольняє, вони знають, з якою нехіттю ставиться Ватікан до нащад­ків Івана Гуса й Івана Жижки.

Зрештою, мадярони не вірять у тривале існування цієї республіки. Вони, як і їхні галицькі побратими, сліпо вірять зате у відродження «Німецької імперії» і на цій вірі будують усю свою політику змови проти Чехосло­вацької республіки. Правда, не всі вони молилися тепер на Будапешт; деякі з них прийшли до висновку, що рука німецьких фашистів цупкіше триматиме народ за горлян­ку. Та одні і другі вважали Чехословаччину «сезонною державою», явищем тимчасового порядку. З огляду на те, однак, що це явище мало суто буржуазний характер та що владу на Закарпатті здійснювали представники най- реакційнішої чеської партії, уніатські шальвіри визнали за потрібне використати цей факт для заспокоєння своїх апетитів.