Unknown

– Вітаю вас, панове. Моє ім'я Йорген Леттерхаус. Я ведучий оперативний агент центрального штабу Бюро Охорони Громадян. Це мій напарник, Джонатан Ченг. Ми приїхали сюди і зібрали вас у дуже важливій справі. Всі ви знаєте про тринадцять видінь Озахара і те, що вони час від часу збуваються.

Оперативники за столом ствердно закивали головами. Леттерхаус продовжив.

– Збуваючись, кожне видіння тягне за собою наслідки, які в результаті призведуть до жахливих подій. Як ви пам'ятаєте, тринадцяте видіння звучить вкрай просто: «І настав кінець людству всьому». За нашими даними, в Києві збулося десяте видіння Озахара, а це значить, що наслідків довго чекати не доведеться. Лімб розкриє свої кордони і випустить всіх ув'язнених. Якщо це трапиться, нам доведеться не солодко. Всі знають про події Стародавньої Війни Спустошення.

Леттерхаус зробив ковток води.

– Вся необхідна інформація є в папках, які роздав вам пан Марлон. Даємо вам годину на ознайомлення і годину на збори. Після чого ми з вами вирушимо в Лімб, щоб зупинити цей наслідок видіння. Кожному з вас видадуть амулети, що дозволяють переносити Лімб.

Правила ви знаєте. Усе. До зустрічі за дві години.

Всі співробітники встали і попрямували до виходу.

– Я піду з вами, - сказав Фелікс Борисович.

– Я тільки за, - погодився Леттерхаус.

– Удачі нам, – прошепотів Марлон.

#

З тих пір, як книга винесла вердикт, пройшла немов ціла вічність. Вічність болю. Вічність бажання здохнути.

Архіронадіїл страждав, але це була необхідна жертва. Таке покарання за його нерозсудливість.

Накір і Мункар постаралися на славу, щоб виконати волю безглуздої книги. Ідіоти.

– Твоє покарання закінчено, – сказав Накір, витягуючи довгу голку з потилиці ангела. – Сподіваюся, це допоможе тобі бути смиренним ангелом.

Архіронадіїл сидів на стільці і байдуже дивився в одну точку.

– Так, - ледь чутно сказав він. – Дякую вам.

Але думав він зовсім інакше. Він уже не хотів бути ангелом. Ангели пихаті і слабкі. Їх могутність – лише пафосна показуха для жалюгідних чоловічків, яким судилося бути стертими з поверхні Землі. Як тільки Лімб розкриє свої межі, прийде Найсильніший і позбавить світ від цієї пошесті. Але зараз треба подякувати Мункару і Накіру за нескінченні нестерпні тортури і вийти звідси.

Він спробував піднятися, але ноги підкосилися і ангел впав на підлогу.

– Не поспішай, – сказав Мункар. – Має пройти якийсь час для твого відновлення. Скоро всі твої сили повернуться. Просто відпочивай.

#

Ноги відмовлялися слухатися, але Даніель намагався втікати якнайшвидше. Листя густих заростей било по обличчю. Позаду нього бігло щось жахливе. Воно гарчало і, трясучи землю, мчало за ним. Жах, що охопив Дена, не дозволяв йому обернутися. Треба бігти. Бігти не оглядаючись і швидше.

Раптово чудовисько перестало шуміти. Даніель зупинився, важко дихаючи. Тремтіння землі посилилося. Дерева почали лопатися, немов надувні кульки, розкидаючи тріски в усі сторони. Пролунав пронизливий гучний високий писк. Все навколо закрутилося, немов Ден опинився на надшвидкісний каруселі. Він сів на землю, притиснувши коліна до грудей, заплющив очі й прикрив вуха руками, але це мало чим допомогло.

Раптом, все припинилося. Ден розплющив очі. Лісу не було. Прямо перед ним височіла величезна гора, до якої ланцюгами прикутий величезний пісочний годинник. Поруч з'явився чоловік у червоній рясі. Густа сива борода виглядала з-під просторого капюшона.

Старий потягнув до нього руку, але щось зупинило його.

– Не пий ...– прошепотів він. – Не пий кров вампіра. Вона погубить тебе. Не вір вампірові.

Земля знову затряслася. Ззаду почувся дикий, тваринний рик. Ден обернувся. Ззаду стояв Калдер, але він був не зовсім схожий на себе. У хижій усмішці він оголив довгі гострі ікла.