Сендвіч із шинкою

Я бачив Реда, що стояв посеред газону. Здоровою рукою він тримав протез за зап’ястя. Було схоже, ніби він тримає кийок. Він ще раз махнув. Пролунав іще один постріл і ще один хлопець упав на землю. Я відчув приплив сміливості й зацідив одному просто в зуби. Я бачив як розбилася його губа і по підборіддю заюшила кров. Двоє, що залишились утекли геть. Потім здоровань, що повалився першим, підвівся, разом з ним устав іще один. Вони трималися за голови. Хлопець із розбитою губою стояв біля них. Вони відступили разом. Коли вони відійшли на безпечну відстань, здоровань розвернувся і сказав, «Ми ще повернемось!»

Ред погнався за ними, а я побіг за Редом. Вони почали тікати і ми гналися за ними, аж поки вони не зникли за рогом. Ми пішли назад і дістали з гаража драбину. Ми зняли м’яч і продовжили кидати його один одному…

Якось у суботу ми з Редом вирішили сходити в басейн на Біміні Стріт. Ред був дивним хлопцем. Він мало говорив, проте і я говорив небагато, тож ми поладнали. Все-одно не було про що балакти. Єдиним, про що я його колись запитав, була його школа й він відповів, що то була спеціальна школа і що вона коштувала його батькові певну суму.

Ми прийшли до басейну щойно по обіді, вибрали собі шафки й роздяглися. Плавки вже були на нас, під штанами. Потім Ред зняв свою руку й поклав до шафки. Після бійки я вперше побачив його без протеза. Я намагався не дивитися на його руку, що закінчувалася на рівні ліктя. Ми підійшли до місця, де треба дезинфікувати ноги в хлоровому розчині. Він смердів, проте запобігав поширенню грибка. Потім ми підійшли до басейну і стрибнули у воду. Вона також смерділа і як тільки я зайшов у неї, відразу ж попісяв. У басейні були люди різного віку – чоловіки й жінки, хлопчики й дівчатка. Реду подобалася вода. Він постійно пірнав і виринав. Потім він присів і підплив до мене. Він виплюнув воду. Я спробував поплавати. Я не міг не помічати Редової напівруки, не міг не дивитися на неї. Я постійно поглядав на неї, коли думав, що він не бачить цього. Вона закінчувалася на лікті, дещо заокруглена, і я бачив маленькі пальчики. Я не хотів на них дивитися, проте не міг інакше, мені здалось, що їх було всього три чи чотири, дуже маленьких. Вони були червоні і на кожному з них був маленький ніготь. Більшими вони не виростали; це було все. Мені не хотілося про це думати. Я пірнув. Я хотів налякати Реда. Я хотів схопити його ззаду за ноги. Я натикнувся на щось м’яке. Я відчув його обличчям. Це була дупа товстухи. Я відчув як вона схопила мене за волосся й витягла з води. На ній був блакитний купальний чепчик, зав’язанй навколо пдборіддя, мотузок якого в’їдався прямо в її плоть. На передніх зубах у неї були коронки а її подих смердів часником.

«Ах ти ж малий збоченець! Хотів стягти з мене труси, ге?»

Я вирвався і позадкував. Вона послідувала за мною, наступаючи й створюючи приливні хвилі своїми обвислими грудями.

«Ти малий гівнюк. Хочеш посмоктати мої цицьки? Ти ж збоченець, правда? Хочеш з’їсти моє лайно, маленький збоченцю?»

Я відійшов на більшу глибину. Я задкував, ступаючи кінчиками пальців. Я наковтався трохи води. А ця баба-пароплав і не думала зупинялась. Мені вже нікуди було відступати. Вона наздогнала мене. Її очі були бліді й порожні, в них не було кольору. Я відчув її тіло своїм.

«Помацай мою пизду,» сказала вона. «Я знаю, ти цього хочеш, тож давай, помацай її. Давай, давай!»

Вона чекала.

«Якщо не зробиш цього, я скажу рятувальнику, що ти чіплявся до мене і тебе посадять у в’язницю! Давай, помацай!»

Я не міг цього зробити. Раптом, вона простягла руку, схопила мене за член і смикнула. Вона мало його не відірвала. Я впав на спину і, захлинаючись та відбиваючись, виринув знову. Я опинився за шість футів від неї й поплив на мілину.

«Я скажу рятувальнику, що ти чіплявся до мене!» кричала вона.

До нас підплив якийсь чоловік. «Цей маленький сучий син!» показала вона на мене і крикнула чоловікові. «Він мацав мене за пизду!»

«Пані,» відповів чоловік, «хлопчик певно подумав, що то решітка для зливу.»

Я поплив до Реда.

«Слухай,» сказав я, «треба забиратися звідси! Та товстуха хоче сказати рятувальнику, що я мацав її пизду!»

«Для чого ти це зробив?» запитав Ред.

«Хотів перевірити, яка вона на дотик.»

«І яка ж вона?»

Ми вийшли з басейну і пішли в душ. Ред причепив свій протез і ми одяглися. «Ти дійсно це зробив?» запитав він.

«Колись же ж треба починати.»

Десь через місяць Редова родина переїхала. Вони просто зникли одного дня. Просто так. Ред мене навіть не попередив. Його більше не було, футболу більше не було і тих маленьких пальчиків з нігтями також більше не було. Він був хорошим хлопцем.

16