Печера ідей

— Час від часу. Він любив показувати, що готовий до життя, — вона всміхнулася. — І він справді був готовий.

— Даруй мені такий безлад у запитаннях, будь ласка, але, як я вже казав, моє розслідування не стосується Трамаха безпосередньо… Ти знаєш Менехма, скульптора й поета?

Етіда примружила очі й завмерла на ложі, наче пташка, яка ось-ось злетить.

— Менехма?.. — повторила вона, ледь-ледь закусивши губу, і після коротесенької паузи додала: — Здається, знаю. Так, я пригадую його. Він часто бував у нас, коли Мерагр був іще живий. Дивна особа, але мій чоловік товаришував із багатьма диваками… і це я не маю на увазі тебе.

Геракл роблено всміхнувся і запитав:

— І відтоді ти його не бачила?

Етіда заперечно хитнула головою.

— Не знаєш, він мав якісь стосунки з Трамахом?

— Ні, не думаю. Я певна: Трамах мені про нього ніколи не казав, — Етіда занепокоїлася й насупила чоло. — Геракле, у чому річ? Твої запитання такі… Якщо не можеш розповісти, що розслідуєш, то скажи принаймні, чи смерть мого сина… Тобто… на Трамаха напала вовча зграя, хіба ні? Нам так сказали, і так воно й було, правда?

Геракл, як і раніше не виявляючи жодних емоцій, відповів:

— Саме так. Моє розслідування не стосується Трамахової смерті. Але досить, я більше не дійматиму тебе запитаннями. Ти мені дуже допомогла, і я вдячний тобі за це. Нехай боги будуть прихильні до тебе.

Він поквапно пішов. Його гризло сумління за те, що довелося збрехати добрій жінці.*

__________

^{* Мене сумління не гризе анітрохи: учора я розповів Єлені про той збіг, що непокоїть мене над усе. «Як тільки тобі таке на думку спадає? — здивувалася вона. — Який зв’язок може бути між Монталовою смертю й загибеллю персонажа книжки, написаної тисячі років тому? Агов, схаменися! Ти часом не божеволієш? Монталова смерть — реальний факт, трагічний випадок. Смерть персонажа книжки, яку ти перекладаєш, — сута вигадка. Може, це знову якийсь ейдетичний засіб, прихований символ, бог його знає…» Єлена, як завжди, має рацію. Її приголомшливо практичний погляд на речі розбив би вщент найлогічніші висновки Геракла Понтора — нехай і вигаданий персонаж, він із кожним днем дедалі більше мені подобається і стає моїм улюбленим героєм, єдиним голосом, що надає цьому хаосу якийсь сенс. Але що тобі сказати, здивований читачу: раптом мені здалося вкрай важливим довідатися більше про Монтала і його самітницький триб життя. Я написав листа Арістідові, науковцю, який чи не найкраще його знав, і той не забарився відповісти: він прийме мене у себе вдома. Часом я запитую себе: чи не намагаюсь я наслідувати Геракла Понтора, проводячи власне розслідування?}

¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯