Міхал Шьмєляк - Вники

Він намагався увійти до будинку якомога тихіше, щоб не розбудити Валясякову. Однак господиня не

спала, вона дивилася у вітальні телевізор, мабуть, якесь шоу, де люди співали в гумових масках, вдаючи

великих зірок. Він не знав цієї програми і, мабуть, і не бажав дізнаватися.

Це був надзвичайно хвилюючий вечір. Свято для почуттів, як кулінарне, так і емоційне. Перше

захоплення потихеньку збиралося, покидало голову Косми, і вона починала влаштовуватися, переставляти

34

меблі в цьому курному місці, і, здається, щось більше. Майя була надзвичайно розумною, веселою та

відкритою жінкою. І красивою, не забуваймо про красу. В самий раз для колишнього семінариста, священика, яким він збирався стати і не став, а теперішнього поліцейського. Він не міг дочекатися

завтрашньої зустрічі, а також йому було дуже цікаво, що ховається в таємничих руїнах.

Косма сів на ліжко й увімкнув ноутбук. У поштовій скриньці на нього чекало повідомлення від

Синиці. Старий приятель не розчарував.

На жаль, там було небагато. Після перегляду справ виявилося, що це завжди коротка нотатка і

повідомлення про закриття. Хтось приходив до відділку, повідомляв про зникнення, а потім офіцер їхав до

Вників, про що свідчила лаконічна записка. Він з’являвся на місці події, спілкувався з парохом, а потім

отримував інформацію, що зниклий вночі або пішов, або втік. Не було ні його речей, ні підозрілих слідів, ні

свідчень свідків, взагалі нічого. Більше того, за весь час таких випадків було лише кілька, починаючи з 1964

року. Чесно кажучи, нічого підозрілого не було, одна людина за п’ятнадцять років. Ніхто глибоко не копав і

не шукав. Може, Майя щось знайде в архівах місцевої преси? За домовленістю він надіслав їй дати зі справ.

Живіт все ще був повний, його перемогла лінь, вирішив, що душ прийме вранці.

В перших хвилях сну Косма чув, нібито хтось проходить під його вікном, але ж то вулиця була

близько, може то був звиклий гуляючий.

  

Ядвіга Валясяк поволі підійшла до дверей кімнати для гостей. Вона не боялася, що скрип підлоги чи

інші звуки, які могли звучати голосніше, ніж єрихонська труба в темряві сплячого будинку, видадуть її. Вона

знала цей будинок так само добре, як свого покійного чоловіка, могла прочитати кожну його гримасу, жест, бурчання чи міну за частку секунди. Сорок років шлюбу робить двох людей майже однією людиною, а понад

шістдесят років в одному домі насправді випалює його карту у свідомості, як невидиму печатку, яку

неможливо усунути.

Вона встала перед дверима і приклала до них вухо. Єдиним звуком, що долинав із кімнати, було

рівне дихання чоловіка. Він спав. Вона могла б увійти й задушити його подушкою, але чи подолають її старі

руки цей виклик?

Могла й сокирою по голові вдарити, сокиру ще піднесе.

Вона була впевнена, що вбивство цього хлопця не принесе нічого доброго.

Нічого доброго не станеться, якщо його і не вбити.

У цьому вона була ще більше впевнена.

О, так, нічого доброго з цього не вийде.

ДЕНЬ ТРЕТІЙ

Ранок був настільки огидно травневим, як тільки можна собі уявити. Сонце, запах весни, яка

змагається з літом за панування над світом, спів птахів, радість життя, цілі вагони свіжого повітря, що

котяться центральною вулицею села. Добру чверть години Косма простояв біля вікна й насолоджувався

моментом. Він згадав минулу ніч, суперечливі розмови, сміливі погляди та поцілунок у щоку: теплий і

вологий. Швидко пішов снідати, але господині не застав. Вона залишила йому включену кавову машину, свіжий хліб, масло, сир і ковбасу. Скромно, але з сільським колоритом. Йому сподобалось. У будь-якому

випадку, сьогодні йому все сподобається. Він з апетитом підлітка з’їв сніданок, випив чашку кави, бо треба

було б щось замовити в "Маку" для компанії, а кава була б найкращим вибором.

Щойно минула дев'ята, за годину він мав зустріч, і чверть години йому знадобилося, щоб доїхати.

Принаймні з Майєю. Йому, може, знадобитися півгодини. Він одягнув шкіряну куртку бо хотів виглядати

перед журналістом справжнім поліцейським. Лише вийшовши з дому, він помітив записку на дверях.

Як буде виходити, треба буде замкнути двері, тому що хазяйці потрібно було йти в місто. Ключ може

взяти з собою, бо в неї є свій.

Так що відсутність Валясякової на сніданку була пояснена. Ключ був у замку, він дістав його, вийшов

і зачинив двері. Після чого стрибнув в машину. Цей день заслужив гарної, веселої музики. Маршрут був

короткий, але можна було послухати щось енергійне. Це був "Культ" і альбом "Остаточний крах системи

корпорацій". Косма підспівував, мугикав, залежно від пісні, і досить швидко прибув на місце зустрічі. На

півгодини раніше часу. Він вирішив ще раз подзвонити Кацперу, можливо, цього разу той відповість. І це

сталося після першого ж сигналу.