Абір Мухерджі. Дим і попіл

— Може, часу не мав,— припустив я.— Хотів, щоб у жертви лишилися такі шрами, що й у його сина, а сам не знав, як швидко ми здогадаємось, куди подівся Мак-Ґір.

— Це означає, що він уб’є Маꥳра, щойно з’явиться достатньо часу.

— Можливо.

— Втім, щоразу в минулому він не квапився убивати: нам відомо, що він розпитував Данлопа перед тим, як його зарізати, а рани на руках Рут Фернандес і Пріо Таманга дозволяють зробити висновок, що він катував їх, щоб отримати інформацію. Можливо, з Маꥳром те саме?

— Цілком імовірно,— погодився я.— Маꥳр відповідав за об’єкт. Можна сказати, що він був верхівкою дерева. Але розраховувати на це не варто. А зараз ліпше викинути Маꥳра з голови і поміркувати, як переконати Даса відкликати демонстрацію.

— Так, сер,— погодився він.— А що, як Дас відмовиться поступитись?

— У такому разі,— завважив я,— сьогоднішній день він закінчить або знову у в’язниці, або мертвим, разом із великою кількістю своїх прихильників.

Слуга Даса невпевнено відчинив двері і привітав нас із таким виглядом, ніби з більшою радістю впустив би бандитів, що заявилися грабувати дім. Щоправда, шансів у них було б небагато, враховуючи озброєних поліціянтів біля входу на територію маєтку.

Нас провели до тієї ж величезної вітальні з дзеркалами й портретами і лишили чекати, доки слуга сходить за господарем. Нам не сиділося. Снайпер Ґурунг і досі був на свободі, тож нам найменше хотілося відпочивати в салоні багатенького юриста з комплексом мученика, пити чай, пояснювати йому, як іприт впливає на людину, і вмовляти скасувати демонстрацію.

Двері відчинилися, й увійшов Дас, за ним дружина та його лейтенант Субхаш Бос. На Басанті Дас було сарі кольору хакі, ніби вона сама була членкинею Конгресу волонтерів.

Дас склав долоні у вітанні.

— Прошу,— запросив він нас жестом на канапу.

Я прийняв запрошення — немає сенсу ускладнювати ситуацію без потреби, Не Здавайся також. Дас із дружиною зайняли місце на канапі навпроти, Бос примостився на підлокітнику. Позолочений годинник на комині тихенько пробив час.

— Бажаєте чаю? — поцікавилась місіс Дас.

Але час для люб’язностей був невдалим.

— Нам потрібно обговорити термінову справу,— почав я, відмовившись від пропозиції.

— Авжеж,— кивнув Дас.— Будь ласка, продовжуйте.

— Ми так розуміємо, що ви збираєте людей на майдані о третій.

Дас нічого не відповів.

— Я приїхав сюди, щоб наполегливо просити скасувати демонстрацію; якщо ви цього не зробите, то порушите умови домашнього арешту й повернетесь до в’язниці.

Дас зняв окуляри й протер скельця складками дхоті.

— Вам не здається, що громадяни імперії захочуть вийти, щоб привітати принца Уельського, нашого майбутнього короля-імператора?

Типова бенгальська відповідь — ні тобі «так» чи «ні», а гра слів, до якої у мене зараз не лежало серце.

— Містере Дасе,— сказав я,— ми отримали достовірну інформацію, що на сьогодні заплановано атаку на людей, які вийдуть привітати принца, і вона може закінчитися численними жертвами, смертю багатьох людей. Якщо ви не відкличете протестувальників, наслідки можуть бути катастрофічними.

— Це правда, каку,— підтвердив Не Здавайся.— Ми з капітаном бачили докази. Це не обман.

Дас уважно вислухав, перезирнувся із Босом, а тоді повернувся до нас. Зчепив пальці рук.

— Будь ласка, розкажіть детальніше, що за інформацію ви отримали.

— Я не маю права розголошувати подробиці,— відповів я.

— Дуже зручно,— фиркнув Бос зі свого сідала.— Якщо ми вийдемо на марш, наші послідовники будуть у небезпеці; але ви не можете повідомити нам, якою саме є небезпека. Можна навіть подумати, що так ви хочете прибрати нас із вулиць, бо якщо заарештувати всіх, нас ніде буде тримати. Дякувати Богу, ми маємо слово Сурендраната, що ваші обіцянки чесні.

Я відчув, як Не Здавайся поруч зі мною напружився. Він уже відкрив рота, щоб відповісти, але втрутилася місіс Дас.

— Чи атака, про яку йде мова, не завдасть шкоди британцям? За таких обставин, я так розумію, ви вже скасували всі плани принца й повідомили про це всіх відвідувачів?

— Не думаю, що це вже зробили,— сказав я,— хоча заходи безпеки були посилені.

Дас удав здивування.

— Мушу визнати, для вашої влади є незвичним так турбуватися про безпеку індійських протестувальників, ігноруючи ризик для британських мешканців Калькутти, не кажучи вже про самого принца.

— Я не можу це коментувати,— зітхнув я.— Можу лише сказати, що загроза реальна і наслідки можуть виявитись сумними. Якщо ви не скасуєте марш, я маю наказ повернути вас та вашого асистента назад до в’язниці.

Дас на мить замислився.

— Я вам не брехатиму, капітане. Знаю, що на сьогодні заплановані протести, і схвалюю їх. Але ви помиляєтесь, якщо вважаєте, що я маю силу їх зупинити, навіть якби захотів.

— Нагадаю вам,— продовжив я,— що ви перебуваєте під домашнім арештом. Якщо ви вийдете за межі вашого будинку, вас негайно заарештують.

— Тут дюжина ваших людей, перевіряють усі автомобілі, що приїжджають та виїжджають звідси. Як же мені вийти за межі будинку?