Вигнання в рай (СИ)

- Так, рац╕я в тво╖х словах ╓, - задумливо згодився з нею Олег. - Звичайно, голодомор - це надзвичайно страх╕тлива покара, щоб назвати цю кару Божою, але ж ╕ гр╕х зради дано╖ Богом Незалежност╕ - це теж страх╕тлива, жахлива провина, а отже, зрадивши самих себе, ми сам╕ себе, власне й покарали, п╕ддавшись сатанинськ╕й комун╕стичн╕й спокус╕, як би це жорстоко не звучало. От поляки змогли ж в╕дбитися в╕д Москви, т╕ ж прибалти, ф╕ни, як╕ нав╕ть змогли в╕дбитись вдруге в тридцять дев"ятому в╕д здавалось уже непереможного радянського монстра - ╕ тому н╕хто нав╕ть теоретично не зм╕г би припустити можлив╕сть такого жах╕ття як голодомор у цих зв╕льнених з-п╕д рос╕йського варварства кра╖нах. ╤ якби Укра╖н╕ вдалося утримати свою незалежн╕сть на початку двадцятого стол╕ття, то н╕ про який голодомор, зв╕сна р╕ч, ╕ мови не могло б бути, ╕ зараз ми були б ╓вропейською стом╕льйонною процв╕таючою нац╕╓ю. Якби Укра╖н╕ вдалося втримати свою незалежн╕сть на початку двадцятого стол╕ття, то й взагал╕ ╕стор╕я як ╓вропейська, так ╕ св╕това була, напевно б, зовс╕м ╕ншою: наприклад, друго╖ св╕тово╖ в╕йни найв╕рог╕дн╕ше у такому раз╕ не було б, з ус╕ма насл╕дками, що з цього вит╕кають, а насл╕дком у такому раз╕ м╕г би бути б╕льш людяний, б╕льш наближений до Бога сучасний св╕т, ан╕ж в╕н зараз ╓ п╕сля того, як став жертвою стал╕нсько-г╕тлер╕всько╖ чуми, в╕д яко╖ не оговтався й по сьогодн╕. Адже ж, засудивши г╕тлер╕вську Н╕меччину, ми все ще якось н╕яково опуска╓мо оч╕, коли йдеться про стал╕нський Радянський Союз - мовляв, це ж переможц╕, вони ж врятували св╕т в╕д фашистсько╖ чуми. То й що ж з того, що Стал╕н перем╕г Г╕тлера: один з двох людожер╕в, як╕ розв"язали найжахлив╕шу в ╕стор╕╖ людства б╕йню, перем╕г ╕ншого, тобто один з двох людожер╕в виявився сильн╕шим за ╕ншого - то х╕ба це повинно означати, що сильн╕ший людожер кращий за слабк╕шого? Я думаю, що зовс╕м навпаки, сильн╕ший людожер завжди г╕рший за слабк╕шого, як воно насправд╕ й виявилось, бо стал╕нський режим, коли розглянути справу безсторонньо, виявився найжахлив╕шим людиноненависницьким режимом в ╕стор╕╖ людства - чого т╕льки вартий той же голодомор, коли за один лише р╕к було замордовано найлют╕шою з ус╕х можливих смертей, голодною смертю, м╕льйони й м╕льйони безневинних людей, а комун╕стичн╕ концтабори з ╖хн╕ми страх╕тливими кат╕внями, ╕ ц╕ неск╕нченн╕ розстр╕ли тридцятих рок╕в - загалом десятки й десятки м╕льйон╕в жертв, причому сво╖х же, як це не звучить моторошно, сво╖х же, так би мовити, сп╕вв╕тчизник╕в! Оце так в╕тчизна! Та тут н╕який голокост, н╕як╕ фашистськ╕ концтабори з газовими камерами н╕ в яке пор╕вняння не йдуть. Г╕тлер взагал╕ в пор╕внянн╕ з╕ Стал╕ним - ф╕лантроп ╕ людинолюбець. ╤ не дивлячись на очевидн╕сть всього цього, сучасний св╕товий оф╕ц╕оз все так же н╕яково опуска╓ оч╕, коли ставиться руба питання про оф╕ц╕йне недвозначне засудження найжахлив╕шого в ╕стор╕╖ людства явища - стал╕н╕зму. А це св╕дчить т╕льки про одне - св╕т ╕ дос╕ глибоко аморальний, св╕т ще не видужав в╕д стал╕нсько-г╕тлер╕всько╖ чуми. Чого т╕льки варте таке, наприклад, виправдання стал╕н╕зму, що, мовляв, Стал╕н врятував св╕т в╕д Г╕тлера. А чи не багато краще було б, якби Стал╕н врятував св╕т в╕д самого себе? Напевно, краще! Адже Г╕тлер - це лише насл╕док, а причина Г╕тлера - Стал╕н ╕ Лен╕н. Не даремно ж Стал╕н ╕ Г╕тлер були найкращими друзями перед тим, як стати найзапекл╕шими ворогами. Та й до влади, як загально в╕домо, Г╕тлер прийшов т╕льки за допомогою Стал╕на, за допомогою того ж хл╕ба, без якого вимирала Укра╖на п╕д час голодомору. Не було б Лен╕на - не було б Стал╕на, не було б Стал╕на - не було б Г╕тлера, не було б ╕ друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Все в ╕стор╕╖ вза╓мопов"язане, ╕ не бува╓ насл╕дк╕в без причин. ╤ народ, який прив╕в до влади Лен╕на й Стал╕на повинен не прославляти це сво╓ д╕яння, а принаймн╕ покаятися, принаймн╕, як ка╓ться той народ, який прив╕в до влади Г╕тлера. Звичайно, ╕стор╕я не повинна займатись припущеннями, ╕стор╕я повинна вивчати лише доконан╕ факти. ╤ все ж припущення дають нам можлив╕сть унаочнити т╕ уроки, як╕ нам надаються доконаними фактами ╕стор╕╖. А урок для нас, укра╖нц╕в, з усього цього лише ╓дино можливий: найсвят╕ше для кожного народу - це його воля й незалежн╕сть! Незалежн╕сть - це ╕ ╓ Бог для кожно╖ окремо╖ нац╕╖! Т╕льки ставши незалежним народ може стати народом Божим! П╕дданство ╕ншому народов╕ - це перш за все зрада самого себе, зрада Бога, а отже, найстрашн╕ший гр╕х, за який ╕ кара найстрашн╕ша. Кому ще краще, як не нам, хто ст╕льки вже проходив в ╕ноземних ярмах, про це знати?

- Так, так, - задоволено промовив Серг╕й, - бачу, що молодь, яка ма╓ таких вчител╕в, як ви, навряд чи в╕зьме соб╕ за ╕деал такого "кадра", як, наприклад, Павлик Морозов. ╤ якби в ус╕х молодих людей нашо╖ В╕тчизни були так╕ вчител╕, то за наше майбутн╓ взагал╕ не було б чого побоюватися.