Вигнання в рай (СИ)

- А як вже я радий тут бути, - щиро в╕дпов╕в Серг╕й. - ╤ що це у вас тут д╕╓ться? - окинув в╕н поглядом вируючу молоддю долину. - Просто краса ╕ велич.

- Зараз наш╕ козаки й козачки ф╕зично вправляються, адже ╖м скоро доведеться здавати ╕спити, - окинув ╕ соб╕ вдоволеним поглядом завзяту молодь Славко. - А нормативи у нас "о-го-го": т╕льки на перекладин╕ треба п╕дтягнутися хлопцям двадцять, а д╕вчатам п"ятнадцять раз╕в! - в його словах вчувалась неп╕дробна горд╕сть. - А б╕г - ╕ крос ╕ спринт, стр╕льба з лука ╕ пневматично╖ збро╖, рукопашний б╕й... - горд╕сть в його словах все наростала, здавалось, що св╕й перел╕к в╕н ладен продовжувати до неск╕нченност╕.

- ╤ все ж спорт - хоч ╕ важлива частина виховання наших п╕доп╕чних, але ж т╕льки частина, - спок╕йно перервав свого друга Олег. - А зранку у нас був уже урок ╕стор╕╖, п╕д час якого я як м╕г переконливо намагався донести до наших молодих громадян нашо╖ молодо╖ новов╕дроджено╖ держави розум╕ння того, якою, наприклад, могла б бути Укра╖на, якби битва п╕д Полтавою не стала для Укра╖ни катастрофою, а принесла б перемогу Карлов╕ Дванадцятому та Мазеп╕ - Укра╖на стала б тод╕ звичайною ╓вропейською демократ╕╓ю ╕ була б зараз такою, як, прим╕ром, Франц╕я, чи Бельг╕я, чи Н╕меччина. Або ж, наприклад, чи могли б ми соб╕ уявити можлив╕сть голодомору в тридцять третьому, якби Укра╖нська Народна Республ╕ка встояла в двадцятих роках, а не впала п╕д натиском московських б╕льшовицьких орд ╕з мовчазно╖ згоди ╓вропейських демократ╕й та Америки.

- А також ╕ з мовчазно╖ згоди наших р╕дних гречкос╕╖в, - додала й соб╕ ╤рина, - як╕ п╕ддалися на спокуси солодко╖ брехн╕ комун╕стичних пропагандист╕в. ╤ хоча це й звучить, можливо, надто жорстоко, але я нав╕ть думаю, що голодомор - то була Божа кара нашому народу за те, що в╕н у с╕мнадцятому роц╕ не втримав дано╖ нам Богом незалежност╕, а п╕шов у п╕дданство до людожерсько╖ московсько╖ ╕мпер╕╖, де владу захопили найв╕ддан╕ш╕ слуги Сатани.