Вигнання в рай (СИ)

- А мене якраз дуже збентежила й зацкавила така дивна поведнка цього, як ти його назвала Грин, я просто не наважувався тебе спитати про мотиви й причини саме тако його поведнки.

- А тут нчого незвичайного якраз нема. Гриня, тобто Григорй, працю в служб безпеки мого дядечка. Великих зрок з неба не хапа, але все ж вважаться особою, досить наближеною до мого так званого татка, який тому й доруча саме Грин так делкатн справи, як наглядати за мною, хапати мене на вулицях, щоб повернути додому, аби я десь раптом не зникла, чи не втрапила в якусь халепу.

- Що ж, тод все зрозумло, тод все ста на сво мсця, - задумано промовив Сергй.

- Особливо ж на сво мсце стаю я. Мо мсце цлком визначене. Мо мсце вже не тут, мо мсце вже там. Я ранше якось дуже легковажно сприймала вираз "одню ногою в могил" - тепер я дуже добре знаю, що це таке, тепер я цим дихаю, тепер я цим живу, - вона промовляла кожне слово дуже повльно й осмислено, утупивши погляд в землю. Вдчувалося, що вона вже повнстю прийняла немилосердний вирок, вс думки про спротив уже зв"яли як пожухле листя, що нерухомо лежало пд ногами.

рина стояла пд деревом, безсило опустивши голову. Так пдтнута пд корнь квтка опуска сво зв"яле суцвття долу, позбавлена живильних сокв земл, позбавлена над хоч колись, хоч ще раз побачити небо й сонце.

Це сталося зовсм несвдомо. Пдкорившись нстинктивному бажанню применшити чужий бль, роздливши цей бль, взявши частину цього болю на себе, Сергй наблизився до ри, взяв за плеч й прихилив до свох грудей, прихиливши таким чином до свох грудей безмежну самотнсть, вдчай, беззахиснсть. Двчина покрно притулилась до нього, обйнявши його обома руками й поклавши голову йому на груди, наче сховавшись свою, ще майже дитячою голвкою на його грудях вд усх жахв, вд безмежно безжальност цього свту, як ховаються дти на грудях матер, яко ра майже не знала, чи на грудях батька, якого й зараз замняв цей пекельний монстр, вд якого якраз треба було рятуватися.

Сергй вдчув, як тендтне, майже дитяче тло почало здригатися в свавльних риданнях. Але ц ридання вже не були тими риданнями вдчаю й зневри, на самому зльот яких Сергй помтив в альтанц рину - це були сльози вдячност, сльози доври до запропонованого Сергм спвчуття. Ця вдячнсть, ця довра вд двчини, виховано долею в ненастанному чатуванн на постйн пдступи, були для Сергя настльки дорогими, що вн буквально фзично вдчував, як мж хнми душами мж хнми тлами зникають ус перепони, як ця скривджена беззахисна двчина, майже двчинка, ста для нього рдною. Сергй вдчув, як його серце буквально тане вд знетямлюючого бажання злитися з нею водино, щоб всотати вс бол в себе влити в не сво спвчуття, свою наснагу, свою вру в людей в Бога. Захоплений виром безмежно екзальтованого жалю, спвчуття й милосердя, як бурхали через край, Сергй пдхопив на руки легеньке тло ри й понс до вдчиненого вкна сво кмнати.

Навряд чи вже вн чи вона здавали соб звт в тому яким чином вони опинилися в Сергвй кмнат в його постел, як хн тла аж до самого ранку зливалися в конвульсях жалю й спвчуття, болю й радост, горя й щастя, бажань пднесень тлесних духовних, любов земно й небесно.

4.

Все те , що вноч здавалося виявом трохи не свято любов, на ранок постало перед Сергм в усй вдраз грха. Прокинувшись досить рано, вн няк не мг спекатися вдчуття, що йому снилося щось важливе, але ж няк не мг пригадати те величне видиво, коли йому сьогодн ув сн знову явилася Богоматр в образ Оксани все з тими ж самими пересторогами щодо непомильного вибору, - коли вн прокинувся, сновидння нби було зтерте з його пам"ят чиюсь зловорожою рукою. Прокинувшись, Сергй вже не побачив поряд себе рину, але присутнсть молодого тла все ж вдчувалася майже фзично, разом з цим майже фзично вдчувалася присутнсть важко, майже смертельно провини - вн згадав про Оксану...

Так, давно вже минулися т часи, коли Сергй мг спокйнснько вдмахнутися вд подбно проблеми за допомогою одн дино фрази :"Це був лише секс, нчого бльше". Тепер це був грх, великий грх перелюбства, грх, який належить до перелку грхв смертельних. Але ж цей грх був наслдком не невситимого втамування хт, а вислдом жалю й милосердя, причиною цього грха не було плотське бажання, а була небесна любов, та сама любов, яка повелва нехтувати свом власним тлом навть душею заради ближнього свого. Так, вн пшов на грх заради ри. тепер залишився з цим грхом сам на сам. як тепер вн подивиться в оч Оксан.