Вигнання в рай (СИ)

- Так, правильно, Юрку, - згдливо похитавши головою, мовив отець Михайло, - ти дуже правий, обман Бога свого народу - це найбльший найгрший обман, який тльки може бути. Але нам тут нема чого боятися, ми якраз перед Богом перед укранським народом чист як нхто нший.

- А чи не здаться вам, - вступила в розмову нарешт й Оксана, яка до цього лише слухала нших, - що наша розмова якась теоретична й абстрактна, якась занадто захмарна й холодна, так що наш гсть, - вона посмхнулася в бк Сергя, - може подумати, що зненацька потрапив на засдання якогось наукового товариства, а не на зустрч близьких друзв однодумцв.

- А й дйсно, - пдтримав Оксану Павлюк, - Сергй Михайлович може подумати, що в нас тут засдання якось академ навколо флософських наук, нас тут не цкавить нчого, окрм абстрактного теоретизування щодо загальних тем.

- А з цього приводу, - загадково всмхнулася Оксана, - мен хотлося б розкрити одну тамницю Сергя, - вона знову доврливо поглянула на Богданенка, що сидв напроти, - тамницю, за розкриття яко, я впевнена, Сергй не буде на мене ображатися. А тамниця поляга в тому, що Сергй Михайлович Богданенко не лише пише пензлем на полотн картини, але ще й пише пером на папер врш, тобто Сергй не тльки маляр, а ще й поет.

- Та невже, - пдввся з свого мсця Павлюк, - невже? Якщо це так, то я просто дуже, дуже радий! - його щире здивування було сповнене радсним захопленням. - Розумте, просто я теж, гршним длом, трохи бавлюся в поезю, - скромно додав вн.

- Та де там вн бавиться, - зауважив Михайло Архипович. - Юрко Павлюк у нас непоганий таки поет. Друкуться, до реч.

- Та не треба мене розхвалювати, - махнув рукою Павлюк, - я цну соб знаю, вршувальник заримовувач я таки дйсно непоганий, не бльше. Але трагед я для себе в цьому не вбачаю, адже я щиро чесно працюю на благо нашо нац культури, пропагуючи в мру свох сил римованим словом нацональну дею. мо здбност вршувальника антрохи не заслплюють мене - я здатен без жодних заздрощв вдрзнити, впзнати й захопитися справжньою великою поезю, дуже щасливий, коли мен таки вдаться натрапити на так поетичн перлини, хоча це й трапляться не так вже й часто, справжня, глибока поезя - дуже рдксна рч.

- Я теж дуже люблю поезю, - мовила й ринка Остапчук, - адже при мому фахов флолога це зовсм таки не дивно. Любити поезю, як взагал лтературу мен сам Бог велв. Хоча не можу не ззнатися в тому, що як, мабуть, бльшсть юнакв та двчат таки пробувала в свй час сво сили в вршуванн. Чесно кажучи, спроби ц назвати генальними навряд чи можна, з тих пр сплкуюся з поезю тльки як читач.

- А я, хоч за фахом не флолог, а сторик, - кинувши доврливий погляд у бк рини, додав соб Яневський, - теж люблю поезю. Особливо мен подобаться французька поезя, може це й не зовсм патротично, хоча на сво виправдання я можу додати, що дуже люблю Василя Стуса, Шевченка просто обожнюю.

- Ти говориш, що любити ноземну поезю - непатротично? - звернулась до Олега Яневського рина. - Вибач, Олегу, але тут я з тобою аж няк не можу погодитись. Поезя всх народв свту - це одна дина крана краси, громадянами патротами яко вс небайдуж до краси й поез, до яко б нац вони не належали. тут не стане на завад навть незнання мов, адже гарний переклад, виконаний майстром, - нчим не грший за оригнал. Я ж от, наприклад, не вважаю себе не патроткою через те, що просто закохана в Пастернака, люблю тих же французьких символств, хоча в той же час обожнюю Шевченка й Стуса.

- От бачите, як рина Миколавна дуже поетично висловлю сво думки про поезю, - задоволено промовив Павлюк.

- Я теж, - трохи було не грюкнув кулаком по столу Славко Наливайко, - я теж, тобто мен теж подобаються врш. Та-а-ак, - пробасив вн у вдповдь на саркастичний погляд Яневського, - подобаються мен врш. А ви як думали, якщо я фзкультурник, то вже мен до поез зась? Подобаються мен врш!

- Хто б сумнвався, - рончно зауважив Яневський, - як казав один боксер, йому голова потрбна не лише для того, щоб носити капелюха, адже вн туди ще жу сть.

- Що-о-о? - обличчя Наливайка почало вже буряковти вд обурення. - Знову ти...

- Добре, добре, - примирливо промовив отець Михайло, - поезя для того й поезя, щоб подобатися всм без винятку, в кого ще не зачерствла душа, адже поезя - вона як любов, й повинн пдкорятися вс, не зважаючи на вк професю.

- Зрозумв? - переможно кинув Наливайко Яневському.

- Зрозумв, зрозумв, я давно вже зрозумв.

- Давайте не будемо переводити нашу розмову про поезю в суперечку на теми далек вд само поез, - поблажливо окинула всх присутнх Оксана. - А розмову цю я, власне, розпочала з метою вмовити таки нашого шановного художника водночас поета почитати нам щось з свого поетичного набутку. зараз звертаюсь до всх присутнх - давайте вс разом попросимо Сергя Михайловича почитати нам хоч деклька свох вршв.

- Так, дйсно, це було б прекрасно! - вигукнув Павлюк з захопленням аматора.

- Просимо, просимо, - залунало зусбч.