Вигнання в рай (СИ)

- Так, - долучився до обговорення й Олег Яневський, - цей принцип насиченост стислостей задяний в рзних варантах протягом всього тексту. Взяти, наприклад, перш рядки врша - це деклька коротких, стислих речень, кожне з яких, як от речення "З ударом кожним в грудях менше серця.", саме по соб глибоко насиченою емоцйною й семантичною стислстю, вс разом ц коротк речення, мж якими , на перший погляд, не ма жодного логчного зв"язку утворюють строфу, як мегастислсть, строфу, мж стислими строками-реченнями яко - безмежжя смислв. А цей рефрен "перетерплю, перетерплю, перетерплю...", що прошива наскрзь весь врш, неначе стискуючи його, в кнц "перетерплю, а втм..." - неначе сумнв-запитання, а дал - "...а втм, перетерплю", неначе остаточна найглибша крапка, яка не могла б бути такою глибокою без цього попереднього, такого глибокого завдяки свой стислост сумнву. Й таким чином весь врш взагал вигляда як величезна гперстислсть, мж рядкв яко затиснена неймоврна безмежнсть смислв, як у стислост уранового ядра затиснена безмежна сила ядерного вибуху - тут, якраз, до реч можна виявити органчнсть вашо, Сергю, "електронно" метафори. головне - все це надзвичайно просто, щиро , зрозумло, як належить бути в справжнй поез. Ваша поезя - дйсно таки глибока, невичерпна, справжня поезя, поезя з велико букви, - закнчив вн свою промову, якою вс заслухались, вдячно подивився Сергв в оч своми чистими, щирими очима.

- З такою критикою я дйсно таки скоро стану великим поетом, - якось трохи навть няково промовив Сергй, що явно не очкував на аж таке вже схвалення.

- Поетами не стають, поетами народжуються, - додав сво слово й отець Михайло. - ви, Сергю, народилися поетом, хоч в руках у вас пензл, хоч перо. А нам би просто хотлося почути ще дещо з вашого доробку, якщо можна. Чи не так? - звернувся вн до свох гостей.

- Так. Так. Ще хоч один врш, - залунало зусбч.

- Згода, - не став примушувати себе вмовляти Сергй. - Тод я вам прочитаю врш схожо тематики - самотнсть, втрачене кохання, туга за незворотнм - але вже написане в бльш зрлому вц, рукою вже бльш досвдченого чоловка поета, щоб можна було вдчути таким чином вдмннсть. А називаться врш "Нч-спогад", через дефс, тобто два слова, а поняття нби одне, - вн трохи зосередився й почав читати врш. -

Знов двадцять п"ятою годиною добу

Переобтяжу незгдливе безсоння -

В безодню пвноч безсило я пливу,

Вдтятий маятником мсяця уповн

Вд берега принад письмового стола

В посвят чарувань вдкрито сторнки,

Чия оголена, цнотлива близна

Жаданням слова так доврливо сповита.

О витвр суперечки темряви й свч,

Слпучий спалах щиросердност паперу,

О вибач - твй непогамовний бль

Роз"ятрюю я спогадом вогненноперим:

В мжкоролв' пам"ят забуття

Коротке царювання тамниц мит,

Яку в житт лиш раз з уст в уста

Цлунку одкровенням можна перелити.

Ця мить глибиннш, незворотнш за життя,

Даремно страчене, у серце увгналась -

Для не ноч глиб, як пхви для ножа,

Чию сталеву мць зламала немч рани.

Два кроки до вкна, неначе два крила,

Пдбитих влт, недавно ще мцних, сановних

Всевладдям лету, наче вивершення два

В згасанн маятника мсяця уповн, - Сергй закнчив читати деякий час ще мовчки сидв, опанований спогадами.

- Що ж, - виршив першим висловитись отець Михайло, оскльки вс, як Сергй, теж сидли в навянй вршем задум, - ось бачите, Сергю, я був правий, що поетами народжуються. Цей ваш врш - просто сама досконалсть. Точнше, н не досконалсть, це бльше, нж досконалсть, це просто... Неперевершено. Генально. Я навть не знаю, що сказати. Навть не мряв про те, що колись у свому житт почую таку поезю. Нашу рдну, укранську поезю, таку поезю. Н, це просто неймоврно. Невже я й справд щойно чув це своми власними вухами?

- що, це ще нде не друкувалось? - з подивом, пройнятим недоврою, спитав Павлюк.

- Звичайно н, - просто вдповв Сергй. - Я ж кажу, що пишу для себе.

- А я повторюю, - майже викрикнув Павлюк, - що вс поети пишуть для себе. Але ж, вибачте, хба ж можна приховувати вд людей таку красу? Це просто злочин!

- От бачите, - сумно всмхнувся Сергй, - то я вже готовий великий поет, а то вже й злочинець. А взагал то, насправд злочин - це та ситуаця в нашй сучаснй кран, що всяка друкарня надруку тоб все що завгодно, хоч тво власн медичн аналзи, аби ти тльки заплатив, от друкують зараз безкнечн аналзи, причому з цими надрукованими аналзами можна перемогти на якому-небудь лтературному конкурс навть отримати якусь лтературну премю, якщо, звсно, подлитися цю премю з ким треба, я думаю, вс розумють, про що я. А в цей час молод талановит автори, як не мають н грошей, н блату, поневряються з своми талановитими творами, як нкому не потрбн, а серед цих творв, напевно, що багато таких, що незгрш за т, як я щойно прочитав.

- Ви пробували друкуватись, - хоч спвчутливо, але ж ствердно, а не запитально промовив Павлюк.