Вигнання в рай (СИ)

- Ваше прзвище часом не Савонарола? - порушив навислу над столом тишу Сергй.

- прзвище Савонароленко, - пдтримав веселий Сергв тон Павлюк, втм, не зважаючи на веселий тон, гордо погладжуючи сво вуса схвально поглядаючи на двчину.

- Н, - пдхопився на ноги сторик Олег Яневський , вдкинувши порухом голови сво довге волосся, вперив побожний погляд в рину, - без жартв, ти, ро, молодець, тобто я хотв сказати, ти так ясно й виразно висловила саму суть сучасност, так просто водночас так глибоко показала все це, що!.. - не знайшовся вн на слов стало зрозумло, його почуття були набагато попереду слв, взагал, почуттв у нього щодо рини було набагато бльше, анж слв, як були б у змоз описати ц його почуття.

- Так, я теж хотв би сказати, що ти, ро, просто чудо... - пдхопився в якомусь ревнивому порив молодий фзкультурник Славко Наливайко, й обдавши Яневського визивним поглядом, трохи знтився й додав. - Тобто, я хотв сказати, ти, ро, просто чудово все так сказала... Дуже добре, - мабуть у нього було ще менше слв, зважаючи на потенцйний словарний запас фзкультурника в порвнянн з словарним запасом сторика, але силою почуттв щодо рини вн вочевидь що мг помрятися з Олегом, - просто прекрасно.

Сергй оглянув трохи прискпливше цю трйцю - двох йоржистих хлопцв, схожих зараз на задерикуватих пвнв, прекрасну в свой гордовитй гдност двчину, що сидла помж ними й яка, глянувши на обох ледь докрливо, примусила х замовкнути - здогадався про, м"яко кажучи, небайдужсть обох хлопцв щодо двчини про хн постйн змагання за прихильнсть з боку.

- Савонароленко - це, звичайно, прекрасно, - розрядив ситуацю отець Михайло, поблажливо й спвчутливо оглянувши запальну трйцю, псля чого хлопц спокйно сли на сво мсця. - Святе обурення - на перший погляд, велична й прекрасна рч, але ж, ро, зваж на те, що, як вдомо, крайнощ сходяться, й обурення, чи воно святе, чи не дуже, все ж таки - обурення, а обурення - почуття досить далеке вд тих десяти християнських заповдей, щодо зневаги до яких ти й обурюшся. Та це так, до реч. А взагал, я б хотв дещо приземлити нашу розмову. Мен здаться, ми розглядамо проблему занадто глобально й абстрактно, неначе виршили порятувати вдразу весь свт, а нам би поки що впоратися з нашою рдною Украною, навть ще вужче - впоратися з нашим рдним селом Веселим.

- Та щодо нашого рдного села Веселого, - вдповла на закид рина, - я думаю, ми не так мало робимо на духовнй нив, й нам не соромно перед Богом звтувати. Хоча б одним тим, що наша парафя належить до Кивського Патрархату, ми, я думаю, заслужили перед Богом прощення багатьох грхв.

- Так, так, - пдхопив думку Юрй Павлюк знову поважно пригладив сво вуса, - те, що наша парафя, неначе духовна цеглинка входить до храму нашо незалежно нацонально церкви - це дуже велика справа, це стократ пдсилю вс наш справи на благо Украни, адже ми тепер, як кожна православна наця, мамо свою власну церкву, тобто тепер наш рдний народ ма свою власну, нкому не пдпорядковану, душу може прямо, без будь-яких посередникв, сплкуватися з Богом. Н, - додав вн, приклавши руку до грудей, - ми зовсм не заперечумо право нших народв, нших нацй мати сво власн церкви, в тому числ й на територ нашо крани - будь ласка! Незалежна православна церква Грец - будь ласка, нехай греки на Укран мають цю свою церкву! Самостйна церква Болгарська чи Румунська - заради Бога, нехай наш православн болгарськ й румунськ брати мають сво церкви в нашй кран. Будь ласка.

- От, от, - перебив спокйну мову Павлюка запальний Олег Яневський, - те ж саме й щодо наших братв росян - будь ласка, у вас ваша церква росйська, на здоров"я - нехай будуть ваш церкви в Укран, нхто ж не заперечу!