Вигнання в рай (СИ)

Зима - блий кстяк померлого лта з чорними очницями туги. Зима - на пвслов обрвана розповдь ранку про свою рожеву нжнсть. Зима - блий мармур безкровного забальзамованого морозом дня, коли тоб на долоню повльно пада й тане холодна бла снжинка, як на долоню Бога повльно пада й тане душа новопреставленого праведника. А в амфтеатр простору широкими сходами видноколу холодне сяйво повльно пдйматься на золотий престол сонця, але день такий швидкоплинний - ось вже у вузькому горл сутнок стоть давучкий клубок призахдного сонця - його пекучу сльозисто-червону гркоту так болсно ковта горизонт з рзким прощальним жестом заграви; тод - короткий присмерк, немов вирваний з рук жебрака останнй шматок хлба; а потм - довгий, довгий, довгий погляд ноч, в якому те, що залишаться в очах вд споглядання за стратою невинних, дрижаки зрок проймають небо, так до ранку аж... О цй пор на перехрестях темряви самоти бувало зустрчалися слова й складалися у врш, бувало Сергй х записував, але вс врш виходили чорно-блими голосннями безнад, вс слова були словами самотност, адже - зима: чорно-бле фото осен, негатив лта, рентгенографя весни... Й холодне чорно-бле завивання хурделиц вивтрю в душ тепло багатобарв"я з мелод строкатих спогадв про лто кохання. Це можна назвати забуттям навть зрадою - але це буде перебльшенням: це лише чорно-бле фото кохання, негатив нжност, рентгенографя освдчень...

Пд кнець т зими Сергй зовсм знемгся вд виснажливо неможливост кохати. Але саме ж пд кнець т зими до нього прийшло справжн кохання. Перше кохання. Перше справжн кохання.

Як це не дивно, але Сергй досить часто бачив в школ, адже навчалась вона в паралельному клас, отже була майже його однокласницею. Бльше того, вн у свой гонитв за красою, так би мовити, боковим зором всезакоханост навть вдмчав досить свордну незвичну вроду, навть вдчував до нього симпатю - н, Сергй зовсм не вважав себе якимось невдпорним донжуанистим самцем, якому варто лише махнути рукою, щоб незлченн натовпи закоханих прихильниць миттю збглися вддати йому на пожертву сво серця разом з тлами, оскльки зовсм не був таким вже дуже вродливим юнаком, як, наприклад, його однокласник, високий широкоплечий красень гор Глушко, але все ж таки мало було таких двчат, як вдмовлялись вд пропозиц побачення з Сергм, отже щось жноча стать таки знаходила в ньому. Що в ньому знаходила жноча стать, Сергв було цкаво й самому, але це так залишилося для нього тамницею, як тамницею була, назавжди залишиться вчна тамниця Жнки.

Симпатю Сергй вдчував вд не, вн навть бувало перекидався з нею деклькома словами, але не бльше. Чому? Хто зна, можливо сама доля прибергала х ближче знайомство до того саме визначеного часу. Хто зна?

Це сталося в кнц зими пд час одного з шкльних вечорв, як тод часто влаштовувалися в них для старшокласникв. Той саме вечр був влаштований, здаться, з приводу, як тод казали, чоловчого дня, тобто двадцять третього лютого, дня Радянсько Арм, саме так, з велико лтери, оскльки в наскрзь млтаризованй радянськй деолог, кожна чоловча одиниця розглядалася перш за все, як деклька зайвих десяткв клограмв гарматного м"яса. Та як би там не було, а Сергй, як вс його друз залюбки вдвдував ц вечори - юнсть, як завжди брала сво, не зважаючи на часи та деолог. Того саме вечора все, власне, було як завжди: псля належного в таких випадках офцозу з запопадливими промовами вчителв та активств, коли промовц запобгливо намагалися переконати всх у свому врнопдданому патротизм, так наче хтось ставив пд сумнв цей хнй безмежний патротизм, був улаштований силами шкльно самодяльност короткий концерт, у якому вже засобами мистецтва, доступними для самодяльност, намагалися довести безмежнсть того ж таки врнопдданого патротизму, псля чого, нарешт таки була влаштована дискотека, заради яко, власне, й приходили вс на так вечори. Деяк ж, найбльш смлив, пропускали вс офцозн заходи й приходили прямо на дискотеку. Одним з таких смливцв був Сергй - вн того вечора теж прийшов, як деклька його приятелв, вже пд самий кнець концерту, на дискотеку, хоча й знав, що йому, як його товаришам перепаде на горхи за таку явну зневагу до палких патротичних почуттв, у яких, можна сказати , спалювала себе найсвдомша частина найврнших синв та доньок Радянсько Втчизни.

Це була одна з перших дискотек, на яку Сергй прийшов по деякй зимовй перерв, адже вибитий з коловороту свох безкнечних закохувань зимовим розчаруванням, став трохи вдлюдькуватим т зими вддавав перевагу самотньому сиднню вдома за мольбертом чи над зошитом з вршами. Але пд кнець зими кольори ставали все бльше похмурими, а слова все бльше жалсливими й безнадйними, так що йому, власне не залишалось нчого ншого, як вирватися знову в звичну святково-дискотечну круговерть. Хоча й деклька дискотек, на яких вн встиг "вдтягнутися", не дали очкуваного вибуху вдродження гостроти вдчуття снування.