Вигнання в рай (СИ)

Лто кохання. Н, н в кого особисто з двчат вн в те лто не закохався, а водночас закохався в усх разом. Вн закохувався миттво й навчно (аж до наступного захоплення), закохувався в двчат-однолток, в старших двчат, в молодих жнок, замжнх незамжнх. Вн закохався тод в однокласницю Юльку, кирпатеньку блакитнооку активстку; потм закохався в Марину Олександрвну, вчительку англйсько мови, двадцятидволтню випускницю педнституту, яка виглядала набагато молодшою навть у свох окулярах; потм вн закохався в бляву старшокласницю Олю, фото яко носив з собою розглядав кожно вльно хвилини; потм закохувався ще, ще й ще... Вн млв вд загадкового вигину усмхнених жночих уст, нетямився вд чародйно краси двочих фгур, хмелв вд звабливого подуву парфум. Вн закохувався на вдстан, боячись наблизитися до жнки сво мр лише здалеку насолоджуючись красою; бувало, вн проводжав свою кохану з школи додому, пдносячи по-джентльменськи портфель; бувало, вн запрошував свою незрвнянну подругу на танок десь на шкльному вечор, або на дискотец, а потм проводжав додому; бувало призначав побачення - вони довго гуляли темними мськими вулицями; деклька разв вн навть невмло торкався своми настирливими губами сполоханих губ двчини. Крм всього цього Сергй ще закохувався в королеву Марго й Констанцю з романв Дюма, в Анжелку з знаменитого французького кно-сералу, як в багатьох нших геронь книжок кнофльмв.

Але вс ц його закоханост нколи не переходили межу того платончного побожного захоплення пднесеною красою жночност, яке, врешт, було почуттям естетичним - в Сергв прокидався справжнй художник. Вдчули це, до реч, вчител в художнй школ, особливо ж Сидр Маркович, один з найдосвдченших на той час художнх наставникв не лише в Кив, а й в Укран, що до того ж був ще й видатним художником, картини якого виставлялися як в тодшньому Радянському Союз, так за кордоном. Сидр Маркович того лта був просто в захват вд Сергвих успхв. А захопився тод Сергй саме мфологю, врнше особливостями мфологчного мислення й можливостями втлення з його допомогою як фольклорних мотивв, так сучасних модернстських вянь у художнй творчост. Вдчув тим лтом життстверджуючу силу мфу Сергй на диво глибоко й виразно. хоча це його захоплення мфологю не вельми схвально було сприйняте педагогчним колективом художньо школи, який виконував роль деологчного Цербера в надрах радянського Тартару, головне все ж було - схвалення Сидора Марковича, який свом авторитетним словом припинив ус деологчно-полтичн "назди" на свого юного колегу.

Спочатку це була звична вже для всх греко-римська класика, досить докладно розроблена в вропейськй художнй традиц. Потм же прийшла слов"янська мфологя, точнше зараз би Сергй назвав це мфологю укранською, але в той час вн ще досить туманно розумв рзницю мж укранцями, росянами й блорусами, поняття про однорднсть яких з самого дитинства радянським людям вбивалося, вдовбувалося залзними цвяхами радянсько пропаганди, тому вн вважав богами загально схднослов"янськими усх небожителв давньоукранського язичницького пантеону, який був запроваджений в перед-християнську добу в Кив Володимиром для консолдац тодшнього величезного конгломерату народв в дину державу навколо давньоукранських земель. Та як би там не було, а вдчував вн цих богв як свох рдних - це були нби м"язи патрархального духу, якими приводилися в рух крила народно свдомост в намаганн зрозумти й присвоти соб в прийнятних формах всесвт, крила, на яких тепер злтала в небеса художньо уяви його, Сергва творча фантазя. Вс ц Даждьбоги, Велеси, Перуни стали для нього звичними й зрозумлими способами усвдомлення свту, з яких складався дух його древнього народу, як звичними й зрозумлими були см кольорв райдуги, з яких складався блий колр. Так що в свт справжньо художньо майстерност юний талановитий маляр Сергй Богданенко входив через язичницький свт свох предкв - ставав художником вн, стаючи язичником.